Нашого сина, однорічного Артемка, приваблювало абсолютно все, у що «грають» дорослі: каструлі, столярні інструменти, пральна машина, пилосос і навіть віник із совком. Тому спокійно прибрати в квартирі або приготувати щось спочатку було практично неможливо. Але ми знайшли простий вихід із ситуації: усе робити разом із сином. З’ясувалося, що він — незамінний помічник. Але про все по черзі.
Щоранку разом з Артемкою ми вмиваємося і чистимо зуби. У сина — своя дитяча зубна щіточка. Я змочую її теплою водою, і він старанно (поки що без зубної пасти) чеше нею свої ясна, що запалилися в очікуванні нових зубиків (гадаю, будь-який стоматолог схвалить таку гігієнічну процедуру для однорічного малюка). Умивання — ціла наука! Покажіть малюкові, як самостійно помити спочатку очка, потім вушка, потім ротик і все личко — і він не тільки вивчить свої риси обличчя, а й запам’ятає ці назви.
Після водних процедур я варю Артемці молочну кашу. Але йому в цей час аж ніяк не хотілося грати з іграшками. І він завжди приходив на кухню і вередував, вимагаючи свою законну, ще не зварену кашу. Тоді я запропонувала йому зварити кашку для його ведмедика. Виділила невелику каструльку з кришкою і дерев’яну ложку. І тепер кашу варимо тільки разом.
Але з’ясувалося, що найцікавіше для Артемка — це прибирання квартири! Спочатку поясніть малюкові, що без його допомоги вам просто не обійтися. І за справу! Наприклад, застеляючи постіль, доручіть йому скласти простирадло: воно хоч і велике, зате легке, і, трохи поморчившись, малюк з ним впорається. Витираючи пил, виділіть маленьку ганчірочку для дитини, вона з радістю повторюватиме ваші рухи. Вмикаючи пилосос, не забудьте дати можливість малюкові допомогти вам зібрати трубки, дістати провід, натиснути на кнопку, ну і трохи пропилососити самому. Підмітаючи в квартирі, дитина з радістю помахає віником, допоможе притримати совок і навіть викине сміття у відро.
А що для дитини може бути захопливішим, ніж принести тазик з білизною (сухою!) до пральної машини і покласти речі в барабан? Тільки ручне прання! Виділіть малюкові шкарпетку або маєчку, допоможіть намилити і покажіть, як потрібно прати. Поки він із захватом грає з піною і водою, я спокійно займаюся пранням.
Щоб дитина не виявляла надмірної уваги до праски, коли вона гаряча, ми подарували Артему  маленьку дитячу праску. Тепер він с радістю допомагає мені, прасуючи серветку і ляльковий фартушок.
З татком Артемко стукає молотком по вже забитих цвяхах, крутить викруткою прикручені шурупи або просто подає йому потрібні інструменти.
Увечері, коли всі «справи» зроблено, Артемко звертається до своїх улюблених іграшок, і самовіддано розкидає їх по квартирі. А я можу писати свій диплом, знаючи, що якийсь час Артемці буде не до мене. Далі син починає «вилучати» із шафок речі. Коли «буря» у квартирі стихає і «штормом» усе викинуто на «берег», Артемко прибігає до мене і пропонує допомогти йому прибрати результати його діяльності, адже він цілий день допомагав мамі...
На завершення скажу: не забороняйте вашій дитині допомагати вам. Навпаки, заохочуйте його прагнення. Тоді ваше довгоочікуване маля буде вам не тільки в радість, а ще й помічником. І виросте він самостійним і упевненим у собі. Щастя вам і вашому малюкові!

Київ.