Із задоволенням читаю вашу газету. Тож вирішила відгукнутися на статтю «Умовне почуття» від 3 березня. Маю чималий життєвий досвід, свого часу також викладала етику і психологію сімейного життя  — тому гадаю, що можу дати героїні цієї історії (а може, й не тільки їй!) добру пораду.
Маринко! Якщо ти серйозна дівчина, яка має світлий розум і поважає себе, то отямся від цього почуття. Нарешті до тебе повертається здоровий глузд, і ти вже ставиш собі запитання: «Чому він не діє? Чому не одружується?» Спитай себе також: «А кого я любила? Хто він? Чому всі проблеми розв’язувала я? І скільки це триватиме?» А відповідь буде неприємна: твій обранець — ледар, пристосуванець, який не вартий твого почуття!
Батьки і подруга хотіли тобі допомогти, але ти не послухалася. Вони мали рацію. Адже кохання — потрійне почуття: єднання розуму, тіла і серця. А твій розум довго спав. Прокинься! І, поки не пізно, постав крапку у ваших стосунках. Чоловік повинен не лише відповідати взаємністю, а й дбати про кохану, родину. А якщо цього немає, то навіщо ламати своє життя?
Так, розчарування інколи трапляються, але їх треба спокійно й гідно пережити. Це не трагедія. Просто перегорни цю сторінку і продовжуй жити й  працювати.
А ще психологи радять щоранку перед люстерком нагадувати собі: «Я молода, здорова, красива і розумна. У мене все ще попереду. І я буду щасливою!» Надалі не повторюй своїх помилок: будь розважливою, завжди дивися не лише очима, а й розумом. І ти обов’язково зустрінеш своє кохання!

Красний Колядин
Талалаївського району
Чернігівської області.