Головне борошнозаготівельне підприємство Дніпропетровська, як нині йменують ВАТ «Дніпромлин», за свою майже стодесятирічну історію чимало пережило. Та чи не найдраматичніше відбувалася тут нещодавно — зміна власника, котра варта гостросюжетного детективу. Й досі пам’ятають, як серед глупої ночі озброєні молодики в камуфляжній формі та в бронежилетах, із собаками та вигуками «Лягай, стріляти буду!» штурмом брали цей аж ніяк не військовий об’єкт. А судово-юридичних сутичок було стільки, що томів до стелі вистачить. Скорений, проте гордий «Дніпромлин», хоч належить нині ЗАТ «Укрзернопром», однак і далі залишається найбільшим в регіоні виробником борошна. І пшеничного високих сортів, і житнього, і макаронного. Високу марку якості продовжує тримати, бо то не лише честь і слава, а візитна картка підприємства. Де ви ще, скажімо, знайдете борошно, змелене з пророслого зерна? Себто із зародків, котрі, як стверджують спеціалісти, наділені неабиякою енергією сонця, оздоровчою силою.
Це ВАТ знане й тим, що, перебуваючи в розпорядженні колишніх акціонерів, до останнього боронило всі статті соціального захисту не лише теперішніх виробничників, а й пенсіонерів. Тож коли його нинішній голова правління Сергій Малашенко розповідає про сучасне архіважливе технічне й технологічне оновлення «Дніпромлину», тут же запитують: а як справи із соціальним захистом працюючих?
— Після входження підприємства до холдингової компанії ЗАТ «Укрзернопром» вдалося поки що відстояти всі соціальні завоювання, якими пишалися дніпропетровські борошномели, — каже голова профкому ВАТ Василь Решетняк. Першим у цьому ряду, звичайно, є зростання заробітної плати. Якщо недавно вона становила в середньому 727 гривень, то нині 835. У ці передноворічно-різдвяні дні усім працюючим (а це понад 800 осіб,) їхнім дітям, як і колись, видали святкові подарунки, на що витрачено майже 25 тисяч гривень. До речі, на «Дніпромлині», нагадує Василь Павлович, зберегли ще одну традицію: щокварталу безплатно працюючим і пенсіонерам видають по 10 кілограмів борошна вищого гатунку і по 5 кілограмів макаронних виробів.
В останні дні минаючого року тут завершують погодження колективного договору на наступний рік між найманими працівниками і новими власниками. В ньому йдеться про умови праці та її оплату, оздоровлення і відпочинок людей, утримання об’єктів соцкультпобуту й навіть про дешеві обіди у своїй їдальні. Василь Решетняк не приховує, що досягти порозуміння за всіма пунктами непросто. Проте відрадно, що роботодавці у принципових питаннях ідуть назустріч борошномелам та їхній профспілці. Для них колективний договір майбутнього року коштуватиме два з половиною мільйони гривень — сума, яку вони витратять на користь людей, не враховуючи фонду заробітної плати.
Ці витрати, упевнений голова профкому, того варті. Адже і профспілкова організація, зі свого боку, докладає чималих зусиль, щоб підприємство не втрачало позицій. Тож спільно нині вдається і краще працювати, і підвищувати якість продукції, і грамотно займатися її реалізацією.
Сьогодні «Дніпромлин», каже Василь Решетняк, немов великий симфонічний оркестр, в якому не можна бодай кому-небудь сфальшивити, взяти «не ту ноту» на робочому місці, бо інакше зіпсується колективний продукт. Наостанок Василь Павлович зауважує, що профспілка підприємства також зацікавлена, щоб у власників-роботодавців усе було до ладу, а їхні прибутки множилися.