Свого часу поблизу міста Ніппура, в Іракові, під купами «глиняного сміття» археологи знайшли артефакт. Знахідка буквально перевернула уявлення про стародавню історію. Як відомий Розетський камінь, що відкрив таємниці єгипетської писемності, містив єгипетські ієрогліфи та їх давньогрецький переклад, камінь з Ніппура містив давньомесопотамський текст і письмена, що складалися з коротких клиноподібних рисок. Ці лінії, пізніше названі клинописом, були найдавнішим людським письмом. «Глиняне сміття», яке безжально зсипалося в купи на розкопках, було частиною величезної бібліотеки, написаної на глиняних табличках найдавнішою з відомих людських мов. Пізніше це зібрання назвали бібліотекою Ашурбаніпала.
Велика частина розшифрованих написів є по суті архівом, що несе суто адміністративну інформацію. Решта — зібрання міфів, у тому числі й тих, які вже на той час вважалися давніми. Їх розшифровки й аналіз текстів свого часу стали сенсацією, що змінила погляд людства на свою історію. Спроби трактувати цю інформацію тривають і досі. Деякі дослідники впевнені, що в знаменитій бібліотеці схована справжня історія виникнення людства. Їхня версія відрізняється від загальноприйнятої.
Вони стверджують, що шумерам були відомі подробиці про будову Сонячної системи, які тільки тепер доводять сучасні вчені. Одна з них — планета X, десята планета Сонячної системи з періодом обертання навколо Сонця 3600 земних років. Давньошумерський міф «Енумма Еліша» нібито розповідає, що такий довгий рік у цієї планети був не завжди. Чотири з половиною мільярди років тому до молодої Сонячної системи ввірвалася мандрівна планета з далекого космосу. Одну за одною перетинаючи орбіти, лобовим зіткненням вона розбила вщент планету Фаетон, перетворивши її на хмару пилу, астероїдів і метеорів.
Катастрофа зірвала зі звичного шляху і космічну блукачку. Крім усього, величезної сили удар обрушився на юну Землю. Вогненний фонтан розпеченої лави вихлюпнувся в космос, забравши з собою частину земної тверді. Крижаний холод швидко випив земне тепло, перетворивши лаву на безживний камінь, який відтоді обертається навколо Землі і якого добре видно майже щоночі. Люди називають цей камінь Місяцем.
У катаклізмі загинуло кілька земних континентів. Інші, розташовані на вцілілому боці Землі, повільно почали розповзатися по тілу планети, намагаючись затулити велетенську рану. І досі процес не закінчився, але товща океану приховує сліди катастрофи.
Планета Х (шумери називали її Нібіру) з періодичністю в 3600 років продовжувала повертатися до Сонця, приносячи Землі гравітаційні збурення. Останній її візит став причиною Великого Потопу. Парадоксально, але, як твердить частина дослідників, гіпотетична планета була населена.
Її мешканцями були дві раси, що називалися анунаки та ігіги. Перші займалися винятково розумовою працею. Другі виконували фізичну роботу. Проблема була в тім, що атмосфера планети Х поступово деградувала. X-планетяни шукали нові простори і звернули увагу на молоду квітучу Землю. Сюди було послано експедицію, яка шукала золото, необхідне для збереження атмосфери. Видобутком цього металу, природно, займалися ігіги.
Текст шумерського міфу «Атра Хасіс» починається з того, що ігіги ремствують і скаржаться на тяжку працю й утому, просячи керівника експедиції звільнити їх від непосильної ноші. Лідер (для шумерів — головне божество) Ану, двоє його синів Енкі та Енліл порадились і зійшлись на тому, що невдоволення ігігів може призвести до провалу експедиції. Було запропоновано «повелительці Нінхурсаг, богині з утробою», створити «гібрид» людини і перекласти весь тягар роботи на її плечі.
Нінхурсаг виконала доручення, використавши генетичний матеріал анунаків і примітивних людей — аборигенів, які рясно розмножилися там, де працювали Х-планетяни. Так експедиція одержала розумних працівників. Прототипи людей називалися адам, що означає людина-дублікат. Їх було розроблено в різних модифікаціях, включаючи версію з тонкими рисами, використовувану як домашні слуги для анунаків. Далі міф розповідає, що витончений тип був дуже схожий на анунаків. Боги не змогли встояти перед спокусою і... і їхні спільні нащадки ступили на Землю. Це були легендарні велетні.
Нінхурсаг, що створила перших клонованих людей, за внесок в Х-планетну науку заслужила священний титул Нін-ті, або Володарка Життя. У стародавньому івриті, яким пізніше була записана Біблія, поняття «життя» і «ребро» позначаються одним словом — «ті». Створення інопланетною богинею «адама» пізніше перетворилося на міф про створення жінки з ребра. Дуже скоро головний бог Ану глибоко розчарувався тим, що адами недалеко відійшли від своїх тваринних звичок. Керівника інопланетної експедиції засмучувало те, що люди весь час хотіли розмножуватися.
Далі настає кара. На якийсь час людей позбавляють їжі. Але вони вдаються до канібальства. Розчарування «богів» своїм дітищем зростає. Інші способи знищення адамів також не приносять успіху. Тим часом насувається чергове наближення Нібіру до Землі. Людей про це не попереджають, та оскільки всі вони живуть на родючих ґрунтах, у низинах і заплавах річок, то їх затопить гігантська припливна хвиля. «Боги» чекають моменту, коли «Нібіру займе центральне положення в небі Тіамуту (Землі)». Енліл, один із синів лідера експедиції, потайки переживає за своїх улюбленців. Він улаштовує так, що «смертний» на ім’я Утнапіштам підслуховує із заростей очерету нараду, присвячену майбутньому потопові.
На нараді Енліл каже, що «розумна людина зробила б собі корабель». Тим же способом Утнапіштамові віддано розпорядження взяти з собою їжу і людей, які володіють різними вміннями. Ану так і не довідався про відплив інформації.
«І був дощ, і було збудовано корабель, і плив він по хвилях Великого Потопу...» Зрештою Утнапіштам зі своїми супутниками висадився поблизу гори Арарат. Раптово перед ним з’явилися боги і розповіли йому про юність Сонячної системи, про долю планети X, про походження «смертних» і про шляхи розвитку земної цивілізації. За одною з версій, тексти пророцтв розшифрував Нострадамус і поклав в основу своїх катренів...
