До Луганського корпункту «Голосу України» звернулася мешканка обласного центру пенсіонерка Анастасія Максимівна Базікало і попросила розтлумачити їй, що таке недержавний пенсійний фонд і чи варто йому довіряти? Інтерес літньої жінки до цієї структури цілком зрозумілий. Бо пенсія не задовольняє життєві потреби пенсіонерки (лише на ліки у вересні витратила понад 100 гривень), тому хотіла б мати ще одне джерело поповнення домашнього бюджету. Водночас Анастасія Максимівна має всі підстави не довіряти таким структурам, оскільки колись утратила всі свої заощадження, довірившись одній інвестиційній компанії. «Чи не стане цей недержавний пенсійний фонд другим горезвісним «МММ»? — запитує вона.
Заступник начальника відділу Луганського територіального управління Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку Світлана Меньшикова повідомила, що з десяти інвестиційних компаній, створених у регіоні, працює лише одна. Вона була реальною, а тому, згідно із законом, провела всі розрахунки із вкладниками і боргів перед ними не має. Решта дев’ять структур досі перебувають у розшуку.
Недержавний пенсійний фонд — це інвестиційна організація. Будь-яка компанія з управління активами може без проблем сформувати інвестиційний портфель пенсійного фонду за рахунок випуску цінних паперів, скажімо, акцій чи облігацій. Пенсіонери можуть їх придбати і за рахунок дивідендів чи процентів накопичувати кошти. Чотири такі пенсійні фонди в Україні вже зареєстровано. Банки і компанії мають великий інтерес до НПФ.
На думку С. Меньшикової, нині вже можна казати, що в Україні сформовано правові основи, необхідні для створення і функціонування таких фондів. Однак економічні та організаційні передумови їхньої діяльності не створено. Скажімо, треба впорядкувати випуск та обіг боргових цінних паперів держави, органів місцевого самоврядування та підприємств для підвищення їхньої інвестиційної привабливості і багато іншого. Створення НПФ Світлана Меньшикова вважає питанням передчасним. Потрібно, на її думку, років з 15, щоб такі фонди запрацювали, а їхні цінні папери почали мати у населення довіру, а отже — здоровий попит.
Спеціалісти солідарні в тому, що обсяг національного ринку акцій поки що незначний у зв’язку з низькою капіталізацією та обмеженим колом емітентів. Таким чином, зважаючи на прогноз надходження коштів до накопичувальної пенсійної системи та дозволених лімітів інвестування пенсійних коштів в акції українських емітентів, доводиться робити висновок про недостатні обсяги цього ринку для забезпечення потреб накопичувальної пенсійної системи в задовільних цінних паперах вітчизняних підприємств.
Одержавши роз’яснення, які, по суті, не додавали оптимізму, Анастасія Максимівна, на диво, заспокоїлась. Відверто зізналася: боялася, що не встоїть перед спокусою і знову «вступить до якогось «МММ», та зрозуміла: впевненість у недержавних пенсійних фондах — у далекому майбутньому.