Групу байкерів, які розірвали ревінням своїх мотоциклів тишу луганських вулиць, бачила лише один раз. Зізнаюся, почуття охопили незвичайні. Такий собі симбіоз подиву, захвату, роздратування, непоясненних радості та страху. Кажуть, що у 80-ті роки, коли в СРСР уперше з’явилися вітчизняні байкери, які зі свистом і ревінням ганяли на «Явах» та «Уралах», в адміністративному кодексі навіть з’явилася стаття, що забороняла групову їзду на мотоциклах. Сьогодні час інший. Інші й байкери. Луганські, наприклад, переймаються розв’язанням проблем виховання молоді. Про те, як вони це робитимуть, розповів віце-президент байк-клубу Март:

— Байкерство — це романтика, виявлена через пристрасть до техніки. Моральний кодекс справжнього байкера — це ціла система життєвих принципів, котрі аж ніяк не узгоджуються з образом громили в чорній шкірі. Ми вважаємо, що сила сильного в тому, щоб захистити слабкого. Однак ми не армія спасіння, бо ставимо завдання навчити хлопців захищати себе самотужки і бути вільними. Не в тому сенсі, що виявляти бунтарський характер і виражати своє «я», зневажаючи закони суспільства. Зовсім ні. Тих із хлопців, які приходять до нашого клубу, ми вчимо розуму, даємо поради, консультації — не тільки технічного характеру, а й сімейні, що стосуються людських взаємин. Учимо відповідати за свої вчинки. І, до речі, не грубіянити на дорогах. Це мало не головний пункт нашого кодексу. Усе, про що сказав, — загальна канва діяльності клубу. А щодо конкретної роботи, то сьогодні задумано будівництво байкер-центру, який об’єднає інтереси молоді в усіх напрямах. У центрі зможуть збиратися, спілкуватися й любителі техніки, й музиканти, й художники, й модельєри. Це — серйозний проект, і ми розраховуємо на допомогу владних структур у його втіленні.

Март, кажучи про будівництво центру, має на увазі, що це необов’язково нова будівля. Це може бути некондиційне приміщення, нехай навіть найзахаращеніше, що його байкери та їхні друзі упорядкують, а потім відкриють майстерні з ремонту техніки, різні навчальні курси для молоді. Наприклад, з водіння, з правил дорожнього руху, з фізпідготовки. Март із друзями намагаються заробити гроші для клубу, однак створення серйозного центру потребує і серйозних інвестицій.

Стати членом байкер-клубу непросто. А якщо це жінка, то в неї взагалі немає жодних шансів. За статутом жінок до клубу не приймають. Дорогих, «наворочених» мотоциклів тут немає. Тільки вітчизняні «Дніпро», які зазнали такої модернізації, що геть не схожі на модель, котра вийшла з заводу.

...Байкер-клуб розташований у підвальному приміщенні — колишньої котельні. Але тут затишно. Особливого шарму приміщенню додає байкерська атрибутика — ланцюги, деякі деталі мотоциклів, стилізовані під попільничку, світильник і навіть такий собі пуфик із коліс. Колишня топка, що стала каміном, щедро роздає тепло. Смачно пахне кавою. Після 18-00 тут почнуть збиратися байкери. Мова сьогодні піде про створення центру.

Луганськ.