Творчий звіт майстрів мистецтв та художніх колективів Запорізької області розпочався в Національному палаці «Україна» величавою, з чималою кількістю учасників, театралізованою композицією «Козацька слава». А якою б іще? Адже, мабуть, не зрозуміли б глядачі організаторів цієї мистецької акції, якби розпочалася вона якось інакше. Втім, можна по-різному. Це залежить від творчого задуму, ідейної спрямованості звіту-концерту.
Запоріжці-сучасники одразу сказали: ми не забуваємо свого коріння, свого славного історичного джерела — запорозьке козацтво, котре змурувало перші підвалини української державності. І свій звіт назвали впевнено й дещо навіть гордовито: «Ми — запорожці!» Актори обласного академічного українського музично-драматичного театру ім. В. Магара, багато художніх колективів, серед яких були народні, заслужені й студентські хори, вдало відтворили час, коли козацтво на Запорозькій Січі очолював Байда-Вишневецький.
Та ось дещо затягнутий і малодинамічний пролог, на подив глядачів, перериває «Гопак». Чому на подив? А тому, що далі, за програмою, обіцяли відтворити призабутий в цьому краї Покровський ярмарок. До того ж «Гопак» не козаки виконували, і то був не танок, а музичний твір з балету «Гаяне». Звичайно, бездоганно виконав його академічний симфонічний оркестр обласної філармонії. Але через таку непослідовність перехід від «Козацької слави» до масштабної композиції «Запорізька родина на Покровському ярмарку» був невдалий. А в цій композиції область показала свої численні національні колективи.
В кінці першого відділення, після народної пісні «Козак гуляє весілля» — знову «Гопак». Цього разу танок дуже старанно виконали заслужений ансамбль танцю України «Запорожець» Палацу культури ВАТ «Мотор Січ» та інші танцювальні колективи.
У другому відділенні переважали класичні й академічні твори. Тут домінував згаданий симфонічний оркестр під орудою народного артиста України В’ячеслава Редя. Можна було переконатися: в Запорізькому краї класику вміють виконувати й шанують так само, як і козацьке мистецтво. Високу майстерність показала чудова капела бандуристів, ансамблі домристів і сопілкарів. Зачарував дует акордеоністів — Сергій Пелюк і Володимир Мажура.
Та не обійшлося без непорозумінь і в другому відділенні. Скажімо, звучить «Спортивна сюїта». Енергійно й захопливо виконують її колективи дитячо-юнацьких спортивних шкіл, танцювальні ансамблі. І ось на сцену запрошують олімпійських чемпіонів, уродженців області. Ось-ось зала підхопиться і вітатиме героїв, які прославили Україну. Не встигли встати глядачі — чемпіонів закрила завіса.
Уже за завісою, без будь-якого відеосупроводу, лунала прем’єра пісні Є. Пасічника та П. Ребра «Україні-матері» у виконанні народної артистки України Любові Малицької. Услід — знову прем’єра пісні «Запорізька земля», і знову Є. Пасічника. Прекрасно, що були прем’єри. Але, кажуть експерти, то не кращі твори з доробку Є. Пасічника. Та й глядачі не дуже аплодували... Були в звіті й інші недоречності: то невідомо, хто автор твору, то звідкіля виконавець. Приміром, «Темну ніч» В. Галун виконувала Інна Гапон-Клименко. З якого вона міста, з якого колективу? Треба було лише здогадуватися.
Оті огріхи не зіпсували свята. Але краще б їх не було. Адже області є з чим їхати до столиці. Треба лиш дбати, щоб усе це можна було добре роздивитися й почути. Щоб це хвилювало. В цьому сенсі пощастило виставкам: образотворчого мистецтва, «Хортиця крізь віки», декоративно-ужиткового мистецтва та іншим. Біля них було людно!