У селі Бригинці навіть малюки знають: щоб стати заможним, треба любити землю і працю на ній. А ще господарство багате тоді, коли... голова бідний, — пояснюють бригинцівці та зі щирою посмішкою додають, як у нас... Проте мешканці ще й досі нервують, коли в село приїздять велике начальство чи журналісти. «Григорія Григоровича не віддамо!» —кажуть, згадуючи, як колись забрали молодого керівника на високу посаду до району, а обурені бригинцівці зібралися всім селом і привезли Шевченка назад.
Григорій Шевченко керував колгоспом з 28 років. У 1983 році, коли став головою, господарство (на той час «Зоря комунізму») було аж ніяк не в зеніті слави. Однак арифметика збільшення показників для молодого голови виявилася зовсім нехитрою: щоб ферма давала добру віддачу — запаси достатньо кормів, подбай про зелені випаси, налагодь племінну справу; щоб поля родили рясно — заправ землю добривами, вчасно посій, доглянь і збери. Звісно, економічні реформування й новації трохи позначилися на добробуті господарства. Утім, реформувавши колективне сільгосппідприємcтво, бригинцівці довели, що зможуть без допомоги держави й заморських інвестицій забезпечити високу культуру ланів.
Нині СТОВ «Полісся» — одне з економічно найміцніших господарств Козелецького району, де працюють 130 cелян. Зарплата в середньому 300—400 гривень. Кращі доярки та механізатори отримують до 1000 гривень. Молоді сім’ї — кредити та житло. Щоправда, ні газифікація села, ні прокладання асфальту (які, до речі, провели переважно за рахунок товариства) не втримують молодь. Тож нерідко невтомному голові самому доводиться й сіяти, й косити, й збирати щедрий врожай на бідних на гумус полях.
Лише торік у «Поліссі» було 700 тисяч гривень прибутку, з них 100 тисяч за вигідний збут бізнесменам соломи для грибних теплиць. Секрет простий. На 2400 га землі, з яких 1700 —орної, орієнтуються на 50 відсотків зернових та 50 кормів. Не вирощують технічні, енерго- та ресурсозатратні культури. У господарстві є худоба: із 1800 голів — 400 корів.
Беруть паї у сусідніх селах. Розраховуються, як і всюди, —грішми, товарами і послугами.
Мешканці Бригинців, Рикова, Корнієва, Карасинівки та Пізнього, які територіально входять до СТОВ «Полісся», за запахом пшениці визначають, коли сіяти або жнивувати. І кажуть, за традицією, перед тим як заспівати на щедрих обжинках в один голос лунає: «Робота гуртова творить дива».
Записала Наталя ЯРЕМЕНКО.
