У райцентрі Вільшанка Кіровоградської області відбулося театралізоване дійство, присвячене 230-й річниці того, як у цих краях оселилося 400 болгарських сімей, котрі вирвалися з-під гніту турецької неволі. Серед інших почесних гостей на святкуванні побувала також делегація з прабатьківщини переселенців міста Алфатер на чолі з мером Радком Желєвим.
Присутні змогли побачити кінські перегони, ознайомитися з творами декоративно-прикладного мистецтва, відвідати українсько-болгарський музей; вони також стали свідками обряду старовинного болгарського весілля, продемонстрованого самодіяльним художнім колективом села Станкуватого.
Коли болгари тікали до України після російсько-турецької війни 1768-1774 років, рухатися їм рідною землею доводилося переважно вночі в гарбах з двома дишлами, щоб, помітивши турецький дозор, можна було на вузьких гірських дорогах швидко перепрягти волів і їхати в зворотному напрямку. А найбільше втікачі боялися, аби під час небезпеки не заплакала дитина...
Болгари-переселенці отримали у користування сімнадцять тисяч десятин землі. Ними на території нинішнього Вільшанського району було засновано села Добре, Станкувате, Мала Вільшанка, Мала Мазниця, Лозувате, Вербова Балка, Оброчне, Доброіванівка, Кацика. Нині у Вільшанському районі, за офіційними даними, мешкає майже три тисячі етнічних болгар. Цікаво, що за час перебування в Україні вони не втратили своєї національної належності, а в селах і сьогодні поряд із українською можна чути й староболгарську мову.
