Лісова конституція — нагальна вимога часу

Нещодавно під час зустрічі з журналістами народний депутат України Валерій Самоплавський не стримував обурення:

— Чому, коли йдеться про нафту, газ, вугілля, всі розуміють, що їх запаси не безмежні, але видобувати треба, бо без них не обійтися. А коли заходить мова про ліс, здіймається суцільний галас: його рубають безжально, використовують по-варварськи тощо. І чомусь мало хто замислюється над тим, що ліс — єдиний природний ресурс, який відновлюється.

До речі, Валерій Іванович 15 років поспіль був міністром і головою Держкомітету лісового господарства України і, звичайно, добре розуміється на тому, про що каже.

А ось про випадки самовільних рубок останнім часом справді багато говорять і пишуть. Добре, що в нас чимало небайдужих до долі лісів. Та водночас до цього долучаються ще й такі голоси: вирубуємо ліс, який не досяг віку стиглості; саджаємо менше, ніж вирубуємо тощо.

То що ж відбувається в наших лісах? Чи є в них господар? Відновлюються вони все-таки чи безжально знищуються?

Спершу маю застерегти: на певних лісових площах, як майже всюди в нашому житті, відбувається те, що трапляється, коли немає власника-господаря. А тепер прошу звернути увагу на ці цифри. Із 10,8 млн. гектарів земель лісового фонду у віданні Держкомлісгоспу перебуває 7,3 млн. гектарів (68 відсотків). Решта — більше, ніж третина площ — у постійному користуванні підприємств, установ та організацій 50 міністерств і відомств! А там, як правило, немає фахівців і де не дбають належним чином про збереження і розширення лісових площ.

Більше того, після реформування колективних сільськогосподарських підприємств лісові насадження та полезахисні смуги на площі понад 1 млн. гектарів не надано в постійне користування — вони фактично не мають господаря. А тому в таких нічийних лісах чутно злодійські пилки. Вирізають насамперед вони, звісно, стовбури цінних дерев — дубів, буків, кленів тощо. Такі «лісоруби» не зважають і на вік дерев.

Непоодинокі випадки, коли знахабнілі й ненажерливі «круті» та «перекручені» захоплюють лісові площі, огороджують їх. Бажаючих помилуватися лісом, відпочити в ньому взагалі женуть геть. І що цікаво — вони користуються лісом, не доклавши жодних зусиль до його вирощування.

До чого може це призвести? Так далі бути не може. Це — загроза національній безпеці.

До непоправних наслідків може призвести і невчасне «жнивування» у лісах. Воно вже, між іншим, було в нас. Відомий вчений-лісівник Петро Вакулюк у своїй книзі «Ліс і людина», що побачила світ у 1989 році, доводив: ліс доцільно вирубувати тоді, коли в ньому можна заготовляти найбільшу кількість високоякісних сортиментів, тобто у віці технічної стиглості. Петро Гаврилович пригадує:

— На початку 50-х років майже всі стиглі деревостани України зрубали, і в 1954 р. було прийнято рішення знизити вік рубки дерев. Якщо, приміром, раніше стиглими вважали сосняки віком 101-120 років, то з 1955 р. — віком 71-80 років. Проте й таких лісонасаджень не вистачало, тому в окремі роки відводили під рубку до 40 відсотків достигаючих сосняків, тобто віком 61-70 років. У зв’язку з великим дефіцитом деревини союзні планові органи та Мінліспром Союзу РСР домагалися подальшого зниження в Україні віку рубки сосни, дуба, ялини та інших порід і збільшення обсягів лісозаготівель. Мінлісгосп Української РСР і вчені-лісівники України доводили абсурдність цих пропозицій і домагалися збільшення віку рубки дерев.

— А до чого призвело б таке зниження віку рубки?

— До повного знищення лісів через кілька десятиріч і величезного дефіциту деревини в нашій країні. Її довелося б купувати за кордоном.

— І коли почули українських лісівників?

— Починаючи з 1972 року обсяги рубок головного користування в Україні почали проводити за розрахунковими нормами. За завданням Мінлісгоспу України вчені кафедри таксації Української сільськогосподарської академії обгрунтували оптимальний вік рубки головних порід і майже 20 років тому вони збільшені на 10—20 і більше років.

За уточненнями звертаюся до нинішнього голови Держкомлісгоспу України Миколи Колісниченка.

— З того часу й нині наші підприємства, каже Микола Васильович, — вирубують сосну, якій не 70-80 років, а 101-110 у першій та 90-100 — у другій групі лісів.

— А є все-таки випадки незаконного вирубування лісу?

— На жаль... Незаконні рубки скоюють і населення, і юридичні та фізичні особи, яким ліси надано в користування. І за участю чи з дозволу наших лісівників. Так, лише минулого року в лісах України виявлено майже 84 тисячі кубічних метрів незаконно зрубаної деревини. З них майже 30 тисяч (36 відсотків від загального обсягу) зрубано в Закарпатській області. Найбільше незаконно рубають дерева на одну тисячу гектарів лісу в лісонасадженнях Мінагропромполітики, а тоді вже — в наших лісах, Міноборони та інших користувачів.

— Миколо Васильовичу, а що робиться і треба робити, щоб не допустити повторення зла, завданого лісам у 50—60-ті роки. Але спершу скажіть, будь ласка, яке все-таки нині співвідношення між площами рубок і відновленням лісів?

— Насамперед хочу наголосити: рубки — це не лише народногосподарська, життєва потреба суспільства, а й сувора необхідність для лісу. Дозріле дерево потрібно вчасно спиляти, вивезти. Інакше воно починає хворіти, заражати інші, молодші. Я підтримую твердження генерального директора об’єднання «Львівліс» Михайла Кутя (в інтерв’ю, опублікованому нещодавно у вашій газеті), що рубати дерево потрібно вчасно. Інакше даремна 80-річна праця лісівників. Старе дерево має поступитися місцем молодим саджанцям. Це невблаганний закон природи.

І з усією відповідальністю запевняю: щороку садимо чи, як ми називаємо, відновлюємо ліси на площі майже 40 тисяч, а рубаємо — в середньому на площі 30 тисяч гектарів.

— А законні рубки (де і скільки) здійснюються на розсуд лісівників?

— Ліс ми рубаємо тільки за науково обгрунтованою нормою, яку називають розрахунковою лісосікою, котра узгоджується з Міністерством охорони навколишнього середовища і затверджується урядом.

А щодо відтворення лісів — скажу таке. Відомо, що дерево саджають навесні та восени. Цієї весни, приміром, наші підприємства створили лісових культур на площі близько 34 тис. гектарів. Це майже 103 відсотки до завдання на весну. А ще будуть осінні посадки переважно у південних областях, де була недостатня зволоженість грунтів, і на підтоплених лісокультурних площах.

Додам: у багатьох областях нові лісові насадження створюються елітним посадковим матеріалом, який вирощуємо у своїх розсадниках. Одне слово, працюємо на майбутнє. Адже сьогоднішні зрілі дерева створені руками лісівників на початку минулого століття.

Останнім часом завдяки підтримці Верховної Ради, зокрема, профільного Комітету з питань екологічної політики і природокористування, Кабінету Міністрів, Президента України затверджено низку важливих для нас нормативних документів. Це державна програма «Ліси України», якою передбачено подальше розширення лісових площ в нашій країні. Важливим для нас є Указ Президента України від 7 лютого 2004 року «Про додаткові заходи щодо розвитку лісового господарства».

Згідно з указом ми, приміром, маємо провести суцільну інвентаризацію лісів, розробити проекти кращої організації та розвитку лісового господарства, удосконалити систему державного управління ним, розвинути торгівлю продукцією лісового господарства з цінних лісових порід на біржах та аукціонах тощо.

А 6 липня, як відомо вашим читачам, Верховна Рада України прийняла у першому читанні проект нового Лісового кодексу, поданий народними депутатами України Валерієм Самоплавським і Миколою Шершуном. Це наш основний документ, наша нова лісівнича конституція.

— Що найважливіше дасть вона галузі, всім громадянам, державі?

— Вона посприяє насамперед тому, щоб у нас більше саджали лісу й довели його площу найближчими роками до 19—20 відсотків, замість нинішніх 15,6. Новий кодекс дасть змогу створити законодавчу базу для поліпшення діяльності основної лісової галузі та всіх інших суб’єктів лісових відносин. Він дасть можливість врегулювати спірні сьогодні суспільні відносини у сфері використання, охорони та відтворення лісів, розпорядження ними тощо.

Ми дуже вдячні Валерію Івановичу Самоплавському, який так аргументовано представив більш прийнятливий для держави законопроект, і всім народним депутатам, які підтримали його в першому читанні.

Вдячний також і редакції вашої газети за постійну увагу до лісівничої галузі, за об’єктивне висвітлення нашої діяльності й наших проблем.

— А детальніше про вашу конституцію поговоримо після прийняття її в цілому...

— Гаразд. Вірю, що після доопрацювання з урахуванням зауважень і побажань, Лісовий кодекс буде прийнято Верховною Радою України.

Київ.