Одна моя знайома головним досягненням незалежної України вважає (звичайно, жартома) появу у нас секонд-хенду. Свою думку вона аргументує досить переконливо: «В які часи раніше ми могли б начепити на себе фірмову річ від відомих модельних будинків і кутюр’є? Дозволяли собі це тільки дуже заможні дами при таких же чоловіках. Ну і що з того, що куплено «ганчірку» з асфальту за десять гривень? Трапляються абсолютно нові пристойні речі, з яких за належного смаку і фантазії можна створити незрівнянне вбрання».
До речі, сама вона вдягається здебільшого від кутюр’є на ймення «секонд-хенд», хоча про це ніхто і не здогадується.
Незліченні склади, магазинчики і просто розкладки одягу «з других рук» увійшли в наше життя справді разом з незалежністю. А англійська фраза сьогодні не тільки не потребує перекладу, а й стала негативною.
Досягнення чи ганьба?Питання соціальне
Захаращені секонд-хендом базари і вулиці жодним чином їх аж ніяк не прикрашають. Але любителів дешевої одежинки досить багато. Обійшовши кілька точок у Миколаєві і поспілкувавшись із продавцями, довідалася, що покупці —здебільшого пенсіонери, люди скромного статку, студенти. Хоча часто в таких місцях можна зустріти і цілком респектабельних дам.
Наталя: «Звичайно, перш ніж зайти в магазин, десять разів оглянуся — чи не бачить хто із знайомих. Але коли відхвачу ексклюзив, ті самі знайомі диву даються. Недавно купила плетену літню сумочку — ну тютілька в тютільку під мої босоніжки. Намагалася знайти щось подібне в магазинах, так там ціни від 200 гривень. А тут сторгувалася за 15».
Намагаюся розговорити ще одну молоду жінку, дуже скромно одягнену. Соромлячись, зізнається: купую для трирічного сина. Одяг на ньому просто горить. Жодної зарплати не вистачить. А тут дитячі речі такі яскраві, з натуральних тканин і практично неношені. Не соромно дитину в садок відправити. У нас багато хто з мам отоварюється в секондах.
Поруч, нікого не соромлячись, чоловік міряє джинси: «На завод ходити якраз. І для дачі, і для роботи беру одяг тут. Сьогодні «комплект» — джинси, футболку і кросівки — купив за 45 гривень».
Дідусь, який проходив мимо, сердито обурився: ганьба, довели країну до того, що люди ганчір’я іноземне доношують.
Спробувала провести опитування на тему «Ваше ставлення до секонд-хенду» серед знайомих і не дуже. Результати красномовні. Прихильники і противники поділяються виключно за принципом товщини гаманця. Але тих, хто хоча б раз скористався послугами торгівлі вторинним одягом, набагато більше. Явище зрозуміле: бідних у країні теж набагато більше. На них секонд-хенди і розраховано. Тому і запитання, чи соромитеся цього, адресовано не до злиденного населення, а до тих, хто при владі.
У Польщі, наприклад, напередодні вступу до Євросоюзу секонд-хендівську крамничку прикрили. Навряд чи тому, що полякам перед Європою соромно. Ймовірно, були економічні причини.
А чи є конкуренція?Питання економічне
Хто і що страждає від засилля секонд-хенду? Відповідь і на це запитання неоднозначне. З одного боку, порівнювати зайшлий товар з виробами вітчизняних «легковиків» язик не повертається. Все-таки заводський одяг вирізняє якість і новизна. Порівнявши фабричні вироби і секонд-хендівські, можна наразитися і на праведний гнів легальних виробників. Але, як заявив голова правління Первомайського підприємства «Санта-Україна» Євген Дирдін, за останні два роки в Україну завезено 300 мільйонів одиниць старого одягу. Тільки за один рік цього товару реалізується на 500 мільйонів гривень. Це майже половина від того, що продається підприємствами легкої промисловості.
Зворотна сторона медалі — відсутність на нашому ринку вітчизняного одягу. У Миколаєві, наприклад, немає ні одного фірмового магазину, де можна було б придбати продукцію наших виробників — тієї самої «Санта-України», вознесенської «Вікторії» чи миколаївського «Евіса». Підприємства працюють на експорт. А якщо і зустрінеш одяг вітчизняної фірми, то ціна його із секонд-хендівським незрівнянна.
Тому і вибирати не доводиться.
Ще один конкурент секонд-хенду — турецький і китайський ширвжиток. У разі, якщо магазини «з других рук» усе-таки закриють, позиції човників, які ввозять дешевий товар нелегально або напівлегально, зміцняться. Отже, постраждають знов-таки вітчизняні підприємства.
А ось сфера, де у секонд-хенду конкуренції немає, так це комісійна торгівля. Чомусь вдало розвинений в радянські часи, цей вид бізнесу сьогодні не затребуваний. І даремно. Попорпавшись у власній шафі, мабуть, кожний знайде з десяток цілком пристойних речей, які малі, великі чи вийшли з моди. Але покупець на них, за дуже символічну плату, міг би знайтися.
Відкіля одежина?Питання законодавче
За словами Владислава Раєвського, завідувача санітарно-гігієнічного відділу обласної санепідемстанції, 80 відсотків секонд-хендівських речей потрапляють до нас по лінії гуманітарної допомоги: «Приходить, наприклад, скромна благовидна дамочка в хусточці. Називається членом релігійної організації і просить розмитнити вантаж з гуманітарною допомогою. Наші функції — перевірити, чи є при цьому вантажі сертифікат на дезобробку (його видають на батьківщині «гуманітарки». —Авт.). Якщо є сертифікат — ми даємо «зелену вулицю». Поки що випадків захворювань через одяг, придбаний в секонд-хендах, не було.
Нормативних документів, що регулюють продаж товарів «з других рук», фактично немає. Щоправда, є окремі інструкції, в яких містяться загальні вимоги до одягу. Наприклад, не дозволяються до ввозу дитячі іграшки, постільні речі, спідня білизна. Але реально перевірити, що завозиться у величезних тюках, неможливо.
В управлінні із захисту прав споживачів пояснили, що на кожну партію товару має бути посвідчення із санітарної обробки. Інструкція свідчить про те, що товар, який придбано в магазинах секонд-хенду, обміну і поверненню не підлягає. Те саме стосується і побутової техніки. Щоправда, в цьому разі обов’язково має даватися інструкція з експлуатації.
Стосовно законності торгівлі вживаним товаром, то це функція виключно органів внутрішніх справ. Їм, відповідно до закону, дано право застосовувати адміністративні заходи впливу на правопорушників за статтею «незаконна торгівля». Але чекати, що міліціонери миттю розженуть торгівлю розкладок на асфальті, просто несерйозно.
Миколаїв.