Понад п’ять мільйонів гривень інвестувало цього року ЗАТ СГП «Цукрове» у розвиток буряківничої галузі Харківщини
Історичний шлях кегичівского ЗАТ СГП «Цукрове» у часовому просторі вимірюється вже 105 роками. Будував його в позаминулому столітті талановитий інженер Іванов на гроші німецького акціонерного товариства. Це, так би мовити, до питання про користь закордонних інвестицій. Завод вийшов на славу і був успішним в усі часи. Радянська влада за високі виробничі досягнення навіть нагородила його почесним ім’ям Леніна.
Утім, і в недалекому 1995 році кегичівські цукровари змогли переробити за сезон 384 тисячі тонн буряка і виробити більш як 47 тисяч тонн цукру. Таким чином було встановлено рекорд підприємства, який, напевно, ще не скоро буде побито і про який останніми роками на заводі згадували лише з сумною посмішкою.
Невідомо, як склалася б доля підприємства в новому столітті, хоча швидше за все не найкращим чином, якби його партнером не стала Агропромислова асоціація «Група компаній «Укррос». У той час, коли збанкрутілий сусідній Орельський завод взявся різати на металобрухт устаткування, СГП «Цукрове» почало тоді ще не зовсім «стандартну» кампанію авансування сільгоспвиробника цукрового буряка. Авансування велося насінними й паливно-мастильними матеріалами, добривами, засобами захисту рослин, а часто й коштами. У справу йшло все, аж до готової продукції, — аби не загубити зону бурякосіяння, не знизити до критичної межі виробництво сировини — цукрового буряка. Така допомога заводу врешті-решт і дала можливість багатьом сільгоспвиробникам у найважчі роки піднятися над здавалося б нескінченною низкою проблем, почати відновлення посівів цукрового буряка.
Нинішнього року інвестиції в розвиток сировинної бази для власного цукрового виробництва ЗАТ «Цукрове», що входить до складу Агропромислової асоціації «Група компаній «Укррос», становили більш як 5 мільйонів гривень.
— Звичайно, важко розраховувати на те, що за якихось рік—два вдасться відновити в нашій традиційній зоні заготівлі сировини колишні обсяги виробництва цукрового буряка, — каже генеральний директор ЗАТ СГП «Цукрове» Сергій Васильович В’юник, — але те, що вироблена асоціацією «Укррос» стратегія й тактика відродження і цукроваріння, і виробництва цукрового буряка відповідає сподіванням тисяч людей, котрі присвятили своє життя цій нелегкій справі, ні в кого не викликає сумніву. В останні роки ми стабілізували обсяги вирощування цукрового буряка, нині намагаємося збільшувати його виробництво. А успішний досвід російських колег, хоча б у сусідній Бєлгородській області, зайвий раз переконує в тому, що майбутнє — за індустріальним виробництвом, за утворенням великих концернів, що дасть змогу створити замкнутий цикл від вирощування буряка до остаточної його переробки.
Економічні розрахунки показують, що для того, щоб таке підприємство, як ЗАТ СГП «Цукрове», не тільки зводило кінці з кінцями, а й було рентабельним, мало прибуток для власного відтворення, для подальшого інвестування поки що слабких в економічному відношенні сільгосппідприємств, йому необхідно переробляти за сезон не менш як 200 тисяч тонн буряка. На жаль, протягом останніх двох років вдавалося одержати не більше як 140. Що ж стримує селян, чому вони не вирощують сільгосппродукцію, на яку є стійкий попит?
По-перше, цукровий буряк — культура хоча й дуже рентабельна, але в той же час досить витратна, потребує чималих вкладень, багаторазової обробки посівів. До того ж буряк важкий у збиранні, особливо якщо його виконують несвоєчасно, що характерно для багатьох збіднілих сільськогосподарських підприємств. По-друге, для всього комплексу польових робіт необхідно мати значну кількість різноманітної техніки, а її, на жаль, рік у рік на селі стає менше. По-третє, відсутня приваблива державна програма розвитку цього сектора економіки, що відчутно стимулювала б виробництво цукрового буряка в країні. А подолати всю цю купу проблем окремим комерційним структурам навряд чи під силу.
Безперечно, зіпсували прибутковий «імідж» цукрового буряка й деякі цукрові заводи, дозволяючи собі не повністю розраховуватися з селянами, а то й зовсім їх «кидати». До честі ЗАТ СГП «Цукрове» ця обставина не має ніякого відношення. Навіть у найважчі часи підприємство чесно сплачувало всі рахунки, чим, до речі, здобуло в окрузі славу надійного партнера. Цього року на його приймальні пункти надходитиме буряк з восьми районів області. Види на врожай поки що непогані, отже, 2004 рік цілком може стати переломним для діяльності ЗАТ «Цукрове».
Сьогодні на порядку денному — підготовка підприємства до чергового сезону цукроваріння. Ремонтуються, перевіряються, випробовуються на надійність агрегати, установки, ділянки. Втім, турбот з цією справою не так уже й багато. На заводі останніми роками проведено значну реконструкцію, внаслідок чого устаткування стало не тільки надійнішим, економічнішим, а й продуктивнішим. Якщо в минулому завод переробляв за добу 2300 тонн буряка, то нині цей показник зріс до 3000 тонн.
— Іноді колеги, — каже директор, — не приховують свого подиву і, сподіваюся, добрих заздрощів від того, наскільки добрий вигляд має наш завод на загальному тлі. Повірте, це дається нам нелегко, навіть при тому, що за нами така могутня асоціація, як «Укррос». А ще утримуємо на балансі дитячий садок нашого селища Чапаєве, надаємо матеріальну допомогу ветеранам, самотнім старикам. Адже будь-яка справа тільки тоді чогось варта, якщо вона приносить радість і користь людям.
Кегичівський район
Харківської області.
