У їдальні обласного госпіталю для ветеранів війни в Мар’їнці дозріває кава. Її круглі червоні зернятка рясно всипали розкішне дерево. Це не казка, а дійсність. А ось історія появи унікального дерева в медичному закладі і справді казкова. Чотири роки тому мешканець обласного центру Станіслав Федосійович Дяченко, який проходив у госпіталі курс лікування, так розчулився від уваги і тепла, що вирішив подарувати закладу свою колекцію тропічних дерев. Тепер їдальня нагадує зимовий сад, а ветерани ласують екзотичними фруктами.

— Кавовому й апельсиновому деревам по дванадцять років, лимоновим — по вісімнадцять, — розповідає заступник головного лікаря госпіталю Галина Ярош (на знімку). — У цьому приміщенні багато світла, і рослини чудово почуваються. З одного лимонового дерева ми знімали врожай із 45 лимонів! Мандаринів було безліч, вони цвіли і знову дозрівали.

Господарка оранжереї — співробітниця їдальні Галина Дубська. Утім, Станіслав Федосійович не залишає колишніх «підопічних» без догляду і регулярно приходить, дає поради і радіє щедрій зелені. Кажуть, що живі рослини дуже чутливі до атмосфери в домі. Якщо так, то клімат у Мар’їнському госпіталі — якнайсприятливіший: і для рослин, і для людей.

Як інакше пояснити той факт, що чимало пацієнтів за час лікування знаходять свою половинку? За приблизними підрахунками, за останні дев’ять років тут познайомилося майже 100 пар. «Як далі складається їхня доля, ми здебільшого не знаємо, але початок є», — каже Галина Ярош. Медики пригадують випадок, коли в госпіталі зустрілися чоловік і жінка із різних міст області. З’ясувалося — воювали в одній частині. І ось доля звела 60 років потому...

Свою історію обласний госпіталь для ветеранів веде з липня 1941-го, коли в робітничому селищі Рутченкове Сталінської області був розгорнутий евакогоспіталь хірургічного профілю на 600 ліжок. Ось уже дев’ять років, як лікувальний заклад розташовується на території Мар’їнського району. Щороку тут оздоровлюється 3650 ветеранів — приблизно порівну учасники бойових дій і тиловики. До двох терапевтичних, неврологічного й ортопедо-травматологічного відділень нещодавно додалося відділення інтенсивної терапії.

Госпіталь фінансується з обласного бюджету відповідно до затвердженого кошторису. На харчування одного пацієнта припадає сім гривень на день, на медикаментозне лікування — шість гривень. «Що таке шість гривень? Майже нічого. Адже ветерани їдуть до нас лікувати все, від маківки до п’яток. А ми їх змушені ставити у рамки», — відзначає заступник головного лікаря.

Тому колектив госпіталю під керівництвом головного лікаря Володимира Косенка завжди із вдячністю приймає спонсорську допомогу. За кошти благодійників, зокрема, футбольного клубу «Шахтар», закуповують апаратуру, дорогі ліки, м’який інвентар. Госпіталь поступово ремонтують і оновлюють.

Катерина Репніцька із Єнакієвого, Володимир Курилов із Красноармійська, Марія Вишневська із Шахтарська, Іван Шиповников із Володарського району та інші ветерани, з якими ми спілкувалися, дякували за лікування і догляд, за чуйні руки і тепле слово. «Якось я не міг прийти на процедуру, а лікар до мене сама в палату прийшла, поговорила. Це наче я на 30 відсотків уже лікування отримав», — пригадує Андрій Швець зі Сніжного.

На місяць, а точніше на 24 дні, — стільки триває курс лікування — ветерани поринають у нове життя, з новим оточеннями і новими звичками. До речі, одна із гарних традицій — виступи професійних і самодіяльних артистів, що ними опікується працівник із культмасової роботи Раїса Фісай. Прощаючись із госпіталем, пацієнти намагаються залишити якщо не сувенір, то добре слово. За неповні десять років до книги відгуків записано понад дві тисячі подяк на адресу медичного і технічного персоналу.

Донецька область.