У Запорізькій області відсвяткували 200-ліття поселення менонітів у басейні річки Молочна. На міжнародну науково-практичну конференцію «Меноніти Молочної і їхні сусіди» з’їхалося більш як 40 учених України, Росії, США, Канади, Німеччини, Нідерландів та Парагваю. Гостей приймали в місті Молочанську Токмакського району, яке в XІX столітті вважалося неформальною столицею менонітів Російської імперії.
Не випадково ця дата так широко відзначалася. Адже багато населених пунктів у цій місцевості аж до 1943 року мали німецькі назви: Молочанськ —Хальбштадт, села Владівка — Вальдхайм, Богданівка — Гнаденфельд, Світлодолинське — Ліхтенау. Вперше вихідці з Нідерландів на запрошення Катерини Великої переселилися на степові простори наприкінці XVІІІ століття. У басейн річки Молочної меноніти прийшли 1804 року і з того часу відігравали значну роль у розвиткові запорізького краю. Хліборобами вони були знатними. Успішно займалися конярством, вівчарством і садівництвом. Завдяки менонітам у Таврійському степу з’явилися заводи сільськогосподарського устаткування, млини.
До наших днів у селах, де колись жили меноніти, збереглися широкі бруковані дороги. Їхній вплив помітний у архітектурі будівель шкіл, лікарень, які зводили запрошені архітектори з Нідерландів, Німеччини, Польщі.
Хто знає, чого б вони ще досягли, якби не більшовицький переворот 1917 року. Нову владу меноніти не влаштовували. За натурою гарні господарі, вони дотримувалися релігії предків, що не схвалювала збройного насильства. А більшовики вважали їх «куркулями» і «мракобісами», тому більшу частину населення з тих, котрі не встигли емігрувати, було відправлено в табори ГУЛАГу. В роки другої світової війни, після визволення Запорізької області 1943 року, решту менонітів — людей похилого віку, жінок і дітей — переселили до Казахстану і Сибіру.
Незважаючи на всі лиха, що звалилися на них, меноніти не втратили любові до землі, на якій жили і трудилися їхні предки. Деякі з них зараз повертаються на батьківщину або на відстані допомагають чи гуманітарною допомогою, чи довготерміновими програмами.
На завершення святкових заходів відбулося відкриття в Молочанську пам’ятника, на якому зображено жорна і якір, що символізують технічний прогрес і християнську надію та віру.