За радянських часів у штатному розкладі центральних республіканських газет була така посада, як «завідуючий редакцією». Для непосвячених у роботу творчих газетярських колективів назва цієї посади звучить дещо помпезно.
На кшталт, є головний редактор, а завідуючий редакцією це, мабуть, його права рука. Або взагалі — очільник колективного контрольного органу над головним редактором.
Насправді це досить скромна господарська посада. Якщо спрощено, то до обов’язків завредакцією входило забезпечення журналістів ручками, блокнотами, папером. Звичайно, йому були підпорядковані прибиральниці, друкарки. Коли в редакції відбувалися якісь заходи, на зразок круглого столу, то мінералку і стакани на цих столах також забезпечував завредакцією.
Чи не піввіку, при кількох головних редакторах, в органі ЦК Компартії України — газеті «Радянська Україна», цю посаду обіймав Леонід Зіновійович Пекар.
Довкола його професійної діяльності ходило кілька правдивих легенд. Усі телефонні розмови він починав з представлення: «Здрастуйте, вас турбує завідуючий редакцією газети «Радянська Україна» Пекар». Далі була довга пауза, напевне, щоб співрозмовник оговтався і до нього дійшло, з якого високого кабінету йому телефонують. Наступною фразою було посилання на причетність до вирішуваного питання ЦК — у ЦК вирішили, рекомендували, порадили, натякнули... Після цих слів співрозмовник на протилежному кінці дроту слухав Пекаря вже стоячи. Потім Пекар переходив до конкретного питання — продовольчих пайків для редакції, квитка для редактора, путівки в санаторій, ремонту друкарських машинок тощо. А якщо у справі треба було їхати до співрозмовника, то Леонід Зіновійович робив хід конем і видавав на-гора свою знамениту фразу: «Я зараз пришлю свою людину». Неквапливо одягав макінтош і їхав в організацію, з керівником якої він щойно розмовляв по телефону. Там апофеозом дійства звучала його фраза: «Здрастуйте, я від... товариша Пекаря. Він вам телефонував...» А далі по суті питання.
І насамкінець про те, як Пекар вплинув на хід світової історії. Переїхавши на ПМП до США, Леонід Зіновійович написав там книжку. Про себе і тих, з ким працював. Так от: з книги можна зрозуміти, що свого часу молодий чиновник Пекар порадив придивитися до молодого інженера Л. Брежнєва, коли постало кадрове питання. А що з того вийшло? Ось така історія.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.
