Живе у Білорусі, у місті Петриков Гомельської області, Марія Миколаївна Гайворонська, дівоче прізвище Пискун. Її старший брат Антон Пискун до війни закінчив авіаційне училище. Було йому всього 22 роки, коли ворог напав на нашу землю.
Відважний льотчик-винищувач у повітряних боях збив кілька німецьких літаків. Уже на початку війни Антона Пискуна нагородили орденом Червоної Зірки. І раптом все обірвалося. У батьківську хату листоноша принесла «похоронку», в якій було написано, що їхній син Пискун А. М. загинув 19.03.1942 року в бою над Керченським півостровом. Місце захоронення невідоме.
Все життя рідні Антона намагалися знайти його могилу, та безрезультатно. Нині в живих залишилася лише наймолодша сестра Антона — Марія, 1939 року народження, яка була 12-ю дитиною. Вона й продовжила пошуки. Куди тільки не зверталася. Відповіді приходили однакові: «місце захоронення невідоме». Якось дізналася, що в Києві мешкає знана не тільки в Україні, а й за її межами пошуковець-документаліст Ольга Діткевич, котра допомогла багатьом. Марія Миколаївна одразу написала їй листа. Ольга Георгієвна почала діяти. Листувалася з Центральним архівом Міністерства оборони Російської Федерації, з республіканським військовим комісаріатом Кримської автономії, з ветеранськими організаціями Криму та Сімферополя. Наполегливість увінчалася успіхом.
В одній з відповідей на її листи повідомлялося, що 486-й винищувальний авіаполк у складі 72-і авіадивізії вів бойові дії на Керченському півострові в період з січня по квітень 1942 року. О 7-й годині ранку в районі Кияш зав’язався повітряний бій чотирьох наших літаків ЛАГГ-3 з чотирма МЕ-109. Під час бою пілот Пискун загинув, літак упав і згорів. (ЦАМО, фонд 20134, оп. 1, справа 2, лист 157).
З іншого джерела надійшло повідомлення про те, що старший лейтенант Пискун А. М. загинув у повітряному бою за 200—300 метрів на захід від населеного пункту Кегенез. Місце захоронення невідоме. Ця відповідь не могла задовольнити Ольгу Георгіївну. І знову полетіли листи-запити. Нарешті надходить довгоочікуване: старший лейтенант Пискун А. М. похований у селі Пруднікове Ленінського району на військовому кладовищі у братській могилі льотчиків, що загинули навесні 1942 року.
Ольга Георгіївна повідомила про це Марію Гайворонську. Сестра льотчика відвідала братську могилу, вшанувала пам’ять брата та його однополчан, що загинули, захищаючи Вітчизну. Згодом зібрала грошей і приїхала до Києва, щоб подякувати людині, якої вона ніколи не бачила, за чуйність до чужого болю. Ці дві жінки зустрілися в Києві, обнялися і довго плакали.
