100 років тому не стало видатного громадсько-культурного діяча Михайла Старицького. Прощаючись з ним на Байковому цвинтарі в Києві, Микола Лисенко сказав: «Заслуги твої безсмертні, брате Михайле...»
Його спадщина вражаюче розмаїта. А найулюбленіша — блискуча комедія Старицького «За двома зайцями».
Та мало хто знає, що знаменита пісня «Ніч яка місячна, зоряна, ясная...» належить М. Старицькому. На батьківщині Михайла Петровича, у селі Кліщинцях, досі розповідають про нещасливе кохання 20-річного «панича» Старицького до сільської красуні Степаниди. Це про неї, «милую лебедоньку», написав ту пісню нестямно закоханий юнак. До речі, саме він увів до літературної мови слова «нестяма», «мрія», «байдужість»...
Сьогодні у Кліщинцях діє літературно-меморіальний музей Михайла Старицького. Старовинні меблі сім’ї Старицьких-Лисенків, бандура, піаніно, рушники, фотографії, книги — все це зібрали ентузіасти-шанувальники. У музеї, в будинку культури, в школі і в селі — всюди творча атмосфера, витає дух Старицького. У Кліщинцях, розповідає незмінний директор музею Людмила Харченко, дуже пишаються земляком. Його п’єси ставлять у двох драмгуртках, шкільному й сільському. У знаменитих «Зайцях» Проню Прокопівну грає директор школи Валентина Волошин, а Голохвастова — шкільний кочегар Олег Дудкін (на знімку).
Черкаська область.
