Як укласти договір із... сатаною
У багатьох закордонних і вітчизняних ЗМІ з’явилася інформація про те, що в старій скрині, знайденій у руїнах згорілого будинку на околиці Берліна, нібито виявлено договір, який Адольф Гітлер уклав із... сатаною. Повідомлялося, що контракт датований 30 квітня 1932 року і підписаний кров’ю обома сторонами. Згідно з інформацією диявол на 13 років надав Гітлерові практично необмежену владу з умовою, що той використовуватиме її на зло. В обмін фюрер обіцяв віддати свою душу... Рівно через тринадцять років — 30 квітня 1945 року — художник, що не відбувся, і повелитель світу, ненависний усьому людству, наклав на себе руки.
Чотири незалежні експерти вивчили документ і зійшлися на думці, що підпис Гітлера справжній, характерний для документів, підписаних ним у 30—40-ві роки ХХ століття. А доктор Грета Лайбер, яка вивчає різного роду угоди з нечистою силою, засвідчила «диявольський» підпис, котрий збігається з тим, що стоїть на інших схожих угодах із владикою пекла.
Повідомлення вже заперечують численні опоненти, які закликають не спрощувати ситуацію і пам’ятати про історичні передумови і наслідки приходу фашистів до влади. Ця спроба пов’язати резонансну долю окремої особистості зі схожою угодою історії аж ніяк не перша. Досить нагадати, що прототипом доктора Фауста була цілком конкретна людина. Щоправда, вона стала знаменитою саме завдяки генію Ґете.
Але і серед реальних історичних персонажів багато хто прославився як продавець душ, дуже часто через свою незвичайність. Уже кілька століть живе театральне повір’я, що трагедія Шекспіра «Макбет» приносить нещастя усім, хто береться її ставити і грає в ній. Понині актори і режисери, які, перехрестившись, усе-таки починають репетирувати п’єсу, називають її не інакше, як «та сама п’єса». Боронь Боже вимовити вголос її назву! Ще гірше, якщо особливо старанний актор репетирує слова п’єси не на сцені, а десь на вулиці чи в будинку.
Існує легенда, за якою прокляття «Макбета» походить від трьох відьом, які варили зілля під час дії із заклинаннями. Їхні пророцтва викликали в головного героя фатальні наміри. За тією самою легендою, Шекспір узяв діалоги відьом із реального життя, чим і прирік п’єсу на вічні нещастя. Деякі містики кажуть, що великий драматург продав свою душу дияволу: суть договору полягала в тім, що він прославить його слуг у кількох своїх творах, а за це сатана обіцяв поетові натхнення і славу.
Недобрий поголос приписував угоду з нечистим навіть Папі Римському Сильвестрові ІІ. Він вражав сучасників математичними і філософськими знаннями, якими нібито був зобов’язаний дияволу. Деякі літописи стверджують, що Сильвестр дістав «мерзенну книгу», котра містила кабалістичні формули, за допомогою яких він змушував Люцифера коритися. І що диявол обіцяв Папі врятувати його від смерті. Але якось, коли святий отець правив богослужіння у базиліці Святого Хреста, яка називалася також Ієрусалимським храмом, диявол несподівано виник перед ним і вдарив золотим розп’яттям з такою силою, що нещасний помер за кілька хвилин.
Про не менш неймовірні історії довідуємося і з морських легенд. 11 липня 1881 р. у судновому журналі англійського фрегата «Бакканте», що обгинав мис Доброї Надії, з’явився запис: «Під час нічної вахти наш траверз перетнув «Летючий голландець». Наступного ранку вахтовий матрос, який перший помітив корабель-привид, зірвався зі щогли і розбився на смерть. Пізніше раптово занедужав і помер командир ескадри.
За останні 400 років «Летючий голландець» бачили багато разів. Пофарбований у чорний колір і яскраво освітлений корабель завжди йде з гордо піднятими вітрилами, навіть у найбільшу негоду. Часом відтіля лунає голос, але досвідчені люди не відповідають на запитання таємничої примари, тому що знають: після цього обов’язково буде нещастя. Деякі моряки переконані, що досить просто подивитися на корабель, щоб знайти свою смерть під час аварії судна.
Людину, яка дала ім’я кораблю, часто ототожнюють з капітаном голландського торгового вітрильника XVІІ століття Бернардом Фокке. Він, як кажуть, уклав угоду з дияволом, щоб дістатися до Індії за 90 днів. За що і був засуджений до вічних мандр у південних морях.
Оборудки з нечистим приписують і одному з творців собору Святого Стефана у Відні. Храм було закладено ще на початку XІІ століття. А в середині XV майстер Ганс Пукспаум почав зводити Північну вежу. Її добудовували вже після смерті архітектора, і вона залишилася незавершеною. За переказами для того, щоб швидше закінчити будівлю, Пукспаум уклав союз із дияволом, але не зумів виконати висунуту ним умову, і в результаті вежа обвалилася. У 1850-ті роки її збиралися відновити, але жителі Відня рішуче запротестували проти цього.
Багато хто, зрозуміло, поставиться до наведених історій з цілком зрозумілим скепсисом. За деякими переконаннями, зло і добро є всередині кожної людини. Оборудка не має миттєвого характеру, і тим паче її не записують на папері. Головне — обрати правильний шлях у нескінченній низці пропонованих компромісів.