Круті скелі, бурхливі річки й вікові ліси — немов зійшли з картин пейзажистів.... Це не кримська Долина привидів і не заповідний куточок Карпат. Лісовий оазис, як міраж, у безкрайому південному степу неподалік Вознесенська.
Саме містечко невелике, але амбіційне. Уявіть, задумали тут туристичний кластер. Таким новомодним англійським словом назвали об’єднання міст, що побажали взяти участь у проекті «Південне туристичне кільце». 12 керівників малих міст Одеської, Херсонської, Миколаївської областей і Криму вже підписали меморандум. У кільце об’єдналися Судак, Ізмаїл, Цюрупинськ, Генічеськ, Гола Пристань, Феодосія, Балта, Іллічівськ, Білгород-Дністровський, Ялта, Алушта.
Чому Вознесенськ?
Автор ідеї єдиного туристичного продукту — перший заступник міського голови Василь Федоров. Активний турист і фотограф-любитель, він обійшов пішки весь Крим і, саме собою зрозуміло, вивчив досконально рідні місця — вознесенські. Недавно в міському музеї імені Євгена Кибрика відкрилася виставка фоторобіт першого зама міського голови. Я була свідком того, як одна відвідувачка вернісажу здивовано заявила: «Двадцять п’ять років живу у Вознесенську, а й подумати не могла, що в нас такі місця красиві є». Кажуть, американці, побувавши в музеї, не могли зрозуміти, відкіля такі пейзажі. Краса на фотознімках до болю нагадувала каньйони рідного Колорадо.
— Нам є чим пишатися і є що показати навіть вимогливим туристам. Ландшафти тут унікальні, як унікальне і минуле краю, —- розповідає Василь Михайлович.
Історія Вознесенська — це історія злетів і падінь, грандіозних планів і розчарувань. Наприкінці 18 століття містечко Соколи, батько нинішнього Вознесенська, мало не стало губернським намісництвом. Указом Катерини Другої передбачалося побудувати адміністративний і торговий центр на півдні України, куди ввійшло б 12 повітів з містами Очаків, Миколаїв, Одеса, Дубоссари, Овідіополь та іншими. Однак не судилося Вознесенську стати намісництвом. Після смерті Катерини Павло І надав місту статус губернського, а потім воно і взагалі стало заштатним містечком Ольвіопольського повіту.
Трохи пожвавішало життя міста в чеканні приїзду царя Миколи І для участі в височайшому огляді військ улітку 1837 року. В центрі міста посадили сад, спорудили басейн, штучні водоспади, у стилі середньовіччя звели замок і два палаци. До нинішніх часів збереглася ротонда для відпочинку царя, літня резиденція, катакомби.
— Зацікавлять потенційних туристів, — упевнений Василь Федоров, — і заповідні місця краю. На початку 19 століття місцевий поміщик Віктор Скаржинський усерйоз зайнявся лісорозведенням. Навколо своєї садиби розпланував лабіринт, штучними дамбами перегородив річку Гарбузинку, створив ставки, а на 400 гектарах посадив ліс, переважно дубовий. Сьогодні всі 348 дубів трикратського лісу віком 200-250 років охороняються як пам’ятка природи.
Біля урочища Лабіринт є Василева пасіка, колонія сірих чапель. У цьому місці більш як півсотні чапель в’ють гнізда на деревах, що саме по собі велика рідкість. Актівський каньйон, частина території ландшафтного парку «Гранітно-степове Побужжя» напевно привабить туристів-скелелазів. Цій гірській країні більше 60 мільйонів років.
Великий туризм малих міст
Після всього побаченого й почутого розумієш, що пишатися на самоті красою свого краю не в характері місцевої влади. І хай не Нью-Васюки, але пристойний туристичний центр створити вирішили всерйоз.
Сьогодні нікого не треба переконувати в тім, що туризм здатний поповнювати бюджет. Досвід Польщі, Угорщини, Туреччини промовистий. Сподобалася ідея створення туристичного центру і депутатам міської ради. Затвердили відповідну програму.
Міста-партнери Вознесенська визначилися, що кластер слід створити. Вознесенськ при цьому бере на себе вирішення організаційних питань.
До весни кожне місто представляє в спільну базу даних свій рекламно-туристський продукт. У Вознесенську створюється інформаційний турцентр. Для нього вже знайшли приміщення. Тут буде «серце» Південного туристичного кільця. Водночас у всіх містах виконкоми визначають одну-дві з наявних турфірм, які безпосередньо займуться розвитком кластера. Вони ж організовують туристські групи, забезпечують транспортний, екскурсійний супровід.
Справ багато: розробити маршрути, випустити єдиний туристський буклет, а головне — зацікавити туристів у подорожах по Південному кільцю. На все потрібні кошти. Передбачається, що гроші виділять бюджети міст, а в перспективі можливі приватні та іноземні інвестиції в розвиток туристичної інфраструктури.
— Витрати окупляться з лишком, — упевнений Василь Федоров, який, до речі, веде питання економіки та фінансів. — Місто одержить додаткові робочі місця, туризм дасть новий поштовх для розвитку малого і середнього підприємництва: насамперед торгівлі, громадського харчування, готельного бізнесу. Сподіваємося, що зацікавляться нашим проектом і місцеві підприємства для реклами своєї продукції.
Наполеонівські плани уже втілюються в життя. Місцеві підприємці ділом підтримали ідею міської влади і почали будувати два готелі. Тож Південне кільце може стати для всіх золотим.
Миколаївська область.
