Січневі свята розворушили щедрувальників, посівальників, героїв вертепів. Ходять селом, співають, закінчуючи колядки звичним рядком: «Даруй, Боже, многії літа нашій славній Україні»... Але бувало, що щастя Україні бажали не лише добрі люди, а й сумнозвісний цар Ірод.
Цей випадок трапився на початку 1950 року в селі Залав’є, що в Млинівському районі на Рівненщині. В архіві віднайдено документ — наказ завідувача Острожецького відділу культпросвітроботи від 5 березня 1950 року, де записано: «...звільнити з посади завідуючого хатою-читальнею с. Залав’є Пишка Василя як такого, що виявився бандитом оунівського підпілля». І що ж такого підступного вчинив чоловік, якщо його записали до «ворогів народу»? Подальший пошук істини в документах Острожецького відділу культпросвітроботи закінчився нічим. Та правда пробилася з уст очевидця — мешканця Млинова Юлія Матвійовича Регуліча, родом із села Залав’є:
— Василя Пишка я добре знав, хоч різниця між нами більш як десять років. Він був умілим організатором різних масових заходів. До одного з таких дійств залучили й мене. Вирішено було на Різдво поставити «Ірода». Це нині колядники ходять з «Вертепом» чи «Звіздою». А тоді казали — «ходити з Іродом». Василь грав роль Ірода. Мені, як чи не наймолодшому учаснику гурту, перепало перевдягтися в Янгола. Нашими компаньйонами стали понад десяток людей. Видиво справді вийшло цікаве, бо як закінчилась війна, так організовано й піднесено ще не колядували. Від хати до хати ми ходили два дні. А на третій день Різдва нас ошелешила звістка — до Василя Пишка приїхали «з органів» і роблять обшук. Пізніше довідалися: наше вертепне дійство зарахували до політичних акцій. Нас, дітей, у це не втаємничували, а, з’ясувалося, старші хлопці після колядок, залишали в оселі листівки: «Геть колгоспи!» або «Ще не вмерла Україна!». Хтось із односельців сповістив про потаємну акцію куди слід. Щоправда, нас, малих, ніхто і пальцем не зачепив. А ось на Василя чекало суворе покарання — кілька років позбавлення волі. А завідувач Острожецького відділу культпросвітроботи змушений був зробити у книзі наказів жорстокий напис, назвавши Василя бандитом.
— Як склалася подальша доля Василя Пишка, невідомо, — підсумовує очевидець подій. — Знаю лише, що після в’язниці він залишив рідні місця. А шкода... Хороший, душевний, тямущий був чоловік.
Може, відгукнеться, якщо живий?
Рівненська область.
