Луганськ зіткнувся з гострим дефіцитом робітничих спеціальностей. Промислові підприємства нині потребують токарів, фрезерувальників, інструментальників, причому ладні платити гарну зарплату. На «Луганськтепловозі», приміром, верстатникам обіцяють зарплату до 700 гривень. Однак бажаючих мало. У 2002 році відношення середньомісячної пропозиції до попиту на міському ринку праці з професії «токар» становило 2:77, «електромонтер з обслуговування електроустаткування» — 1:58, «слюсар-сантехнік» — 3:45. Цього року ситуація ще гірша.
Виникнення проблеми почасти можна пояснити тим, що за останні роки професійно-технічні училища різко скоротили підготовку робочих професій, звернувши свою увагу переважно на фахівців для сфери обслуговування. Робочі спеціальності серед молоді не престижні.
З огляду на те, що дефіцит у кваліфікованих робочих кадрах може посилитися, Луганський міськвиконком визнав за необхідне розробити програму підготовки робітничих кадрів для міських підприємств на період до 2007 року. Програма передбачає комплексний підхід до формування трудового потенціалу Луганська з урахуванням усіх чинників, які впливають на цей процес. Починається робота з профорієнтації і трудового навчання в школах, підготовки робітничих спеціальностей у ПТУ і закінчується навчанням кадрів безпосередньо на промислових підприємствах. Програму розробив Луганський НДІ соціально-трудових відносин.
