«Цілком таємно». «Базіка — знахідка для шпигуна». «Стій! Заборонена зона. Прохід закрито!». «Не втрачай пильність. Ворог прослуховує». 
Яких тільки заборонних, застережливих плакатів, табличок, цидулок не бачили ми в період холодної війни, та й потім.
Через які тільки заходи таємничості ми не пройшли. Під носом у нас існували цілі так звані номерні міста, а ми й гадки про них не мали або робили вигляд, що не знаємо. Всі, наприклад, знали місто Свердловськ. А хто знав місто Свердловськ-9? Деякі регіони і міста були закритими не тільки для іноземців, а й для своїх громадян. Щоб, приміром, потрапити у Владивосток у службових справах, мені довелося у Києві у відповідних структурах брати цидулку-дозвіл на лояльність. Без цього папірця квитка не продали б. При кожній газеті, над випуском кожного номера працював цензор, який читав полоси ще уважніше, ніж випусковий редактор. Боже борони, вказати в часопису адресу військової частини, оборонного підприємства, прізвище керівника чи командира, номенклатуру продукції, озброєння тощо... Приміром, листа до сина в армію рідні підписували «Москва в/ч така-то», а син служив... на Кубі чи в Африці. Все було підпорядковано збереженню військової таємниці. А паралельно, у реальному житті, народ мимохідь видавав такі кренделі розсекречення, що будь-якого стража таємниці міг схопити Кіндратій.
Ще в період служби у Збройних Силах СРСР довелося мені побувати у славному місті Василькові, що під Києвом. Після наради у військовій частині пішов гуляти містом. З нудьги почав читати оголошення на автобусних зупинках та стовпах. О  свята простота! У трьох місцях знайшов оголошення на кшталт знахідки для шпигунів. Ось його зміст. Продається теля. Такої-то ваги. Далі — докладна адреса продавця худоби. І уточнення. Навпроти садиби поворот на КП дивізії. Було вказано навіть номер автобуса, який курсував тією вулицею, назву зупинки, на якій треба виходити і від якої, зрозуміло, рукою подати до командного пункту дивізії. Отой своєрідний навігатор був розвішений по всьому Василькову. Кажуть, хто володіє інформацією, той володіє світом. І вона коштує великі гроші. А тут бери її безплатно і занось у базу даних Пентагону. Ось така історія.
Колаж Олексія КУСТОВСЬКОГО.