Четвертий рік у Кіровограді ось-ось має статися знаменна подія. Має... Тільки ніяк не станеться. Щось її відводить. Немов якась таємна сила стала на шляху грандіозного задуму та причетних до нього осіб, причому — і світських, і духовних...
У дев’яностих роках минулого століття кіровоградська єпархія виступила з ініціативою ознаменувати 2000-річчя Різдва Христового встановленням у Кіровограді пам’ятного знаку. Було оголошено конкурс на кращий його проект, а на початку 1999-го підбито підсумок. Переможцями стали місцеві скульптор і архітектор Анатолій Гончар та Віталій Кривенко. За їхнім задумом, місто мало отримати свого Ангела-охоронця, триметрова бронзова скульптура якого вінчатиме дванадцятиметрову гранітну колону. Щось на кшталт знаменитого Олександрійського стовпа в Санкт-Петербурзі.
Саме тоді єпархія звернулася з листом-проханням до глави облдержадміністрації про сприяння втіленню благородного задуму. Влада дала «добро». Було створено спеціальну комісію з архітекторів-краєзнавців та інших компетентних осіб...
Нині з великою часткою вірогідності можна стверджувати, що саме створення комісії стало основною перешкодою в досягненні кінцевого результату. Бо події розвивалися, як у знаменитій байці Крилова «Лебідь, Рак і Щука». Амбіції прихильників іншого варіанту пам’ятного знаку та суперечки навколо місця, де його слід встановлювати, затягнулися у нескінченну дискусію. Опоненти поламали чимало списів, емоції щедро виплескувалися на сторінки місцевої преси, от тільки справа з мертвої точки так і не зрушила. А потім непомітно настав визначений час «ікс».
Друге тисячоліття місто зустріло без Ангела-охоронця, що, схоже, цілком задовольнило опонентів. Вони якось разом вгамувалися і своїми ідеями громадськість більше не турбували.
Але це — видима частина айсберга. Ентузіасти справи не кинули. Відшукали спонсорів, зібрали майже мільйон гривень добровільних пожертвувань від підприємств та городян. Із місцевого граніту на спеціальному італійському обладнанні у Москві було витесано колону, в Києві із бронзи відлито скульптуру.
І коли все начебто було готове, про Ангела знову згадали. Зважаючи на величезну роботу і витрачені значні кошти, питання про зовнішній вигляд пам’ятника відпало саме собою. Без особливих проблем визначили й його місцерозташування. Найпевніше, його не виносили на обговорення, а затвердили вольовим рішенням міського управління архітектури. Та й важко було щось заперечувати. Адже Ангела спланували розмістити на височині посеред транспортної розв’язки на в’їзді до історичного центру міста.
Призначили й нову дату відкриття пам’ятника. У всій своїй красі Ангел-охоронець мав постати нинішнього року до Дня незалежності.
Міська влада відшукала необхідні кошти і робота закипіла. Кіровоградці в очікуванні знаменної події мужньо терпіли тимчасові незручності, пов’язані із грандіозними земляними роботами та зміною маршрутів громадського транспорту.
Однак, минуло свято Незалежності, а роботам кінця й краю не видно... Будівельники зіткнулися з серйозною проблемою. Необхідно було перемонтовувати величезну кількість підземних комунікацій. Тож відкриття пам’ятника перенесли ще на місяць. Благо, наприкінці вересня у Кіровограді традиційно святкують День міста...
От тільки знову не розрахували...
Нещодавно міський голова Микола Чигрин урочисто повідомив, що пам’ятник буде встановлено до вересня 2004 року. Знову-таки, в логіці відмовити важко: кругла дата, ювілей... Кіровоград святкуватиме 250-річчя з часу свого заснування. До чого ж іще приурочувати? Правда, скептики вже й цьому не вірять. Дехто навіть вважає, що не освятить Ангел своєю присутністю місто, яке носить ім’я комуністичного вождя, і коли вже хочуть мешканці обласного центру мати небесного покровителя, то варто подумати про повернення йому історичної назви — Єлисаветград...
Але, хоч би як там було, все лишається на попередньому рівні. Четвертий рік кіровоградці перебувають, як то кажуть, за п’ять хвилин до події, а сама подія чомусь віддаляється і віддаляється.
Кіровоград.
