Аню з Криму додому в Київ везла бабуся. Поспішали до початку навчального року. Дівчатко мовчки дивилося у вікно. Дитина мала вигляд не відпочилої, а якоїсь змученої. Кожні дві години бабуся давала Ані пігулки, і та покірно їх ковтала.
Я розговорилася з попутницею, і вона розповіла трагічну історію відпочинку своєї восьмирічної онуки.
Почалося все з кавуна. Бабуся купила його на вулиці і принесла додому на обід. Їли всі. Увечері жінка відчула нудоту, слабкість, запаморочення. А маленькій Ані було геть зле. Вона блювала, скаржилася на біль у животі, періодично непритомніла. Уночі викликали «швидку». І дитину в супроводі переляканої бабусі відвезли до міської лікарні Феодосії, попередивши, що треба взяти із собою постільну білизну. Відразу дали список ліків, потрібних для лікування Ані. Дівчинка була у тяжкому стані.
— Несіть ліки, у нас немає, — почула жінка в реанімації.
— Зараз же ніч, де я їх куплю? — розгубилася вона.
Але відразу зібралася і побігла до чергової аптеки. Слава Богу, що встигла відкласти гроші на дорогу додому. Майже 300 гривень за два дні пішло на препарати: знеболювальні, антибіотики, шприци, вату, крапельниці. Кілька днів уся родина Анюти постачала лікарів, що лікували дівчинку, усім необхідним. Бабуся ночувала біля неї. Згодом доглядальниці навіть дали старий брудний дитячий матрацик, на якому вона змогла прилягти. При цьому жінці запропонували, як то кажуть, примусово-добровільно здати 20 гривень як пожертву у фонд лікарні, пояснивши, що така плата береться тільки з іногородніх. А от на що вона йде, коли все, аж до градусника, довелося купувати самим, з’ясувати так і не вдалося.
Щоправда, до феодосійських реаніматологів у Катерини Андріївни претензій нема. Працювали вони професійно. Уже за кілька днів дівчинку виписали додому. За час перебування Ані в лікарні туди з подібними «кавуновими» отруєннями у тяжкому стані потрапила 21 особа. Що сталося з цими нещасними, моя попутниця не знала. А що як у цих відпочивальників не було грошей на зворотну дорогу?
