Пацієнт мимоволі

Ті, хто нас годує, обслуговує, хто транспортує продукти харчування, не повинні мати інфекційних захворювань. Зрештою, як і фахівці, котрі працюють у дитсадках, школах тощо. У цивілізованих державах до представників таких професій є певні вимоги. Зокрема, вони зобов’язані періодично проходити медогляди, здавати відповідні аналізи.

Але нинішнього року ця система в Україні стала доволі жорсткою. Через урядові кабінети пройшла низка нормативно-правових актів, згідно з якими звичайний медогляд перетворився на трудомісткий та дорогий (у грошовому виразі) захід.

Насамперед згідно з цим нововведенням обов’язкові лікарські огляди стали набагато частішими. Деякі фахівці мусять проходити їх щокварталу чи двічі на рік. До того ж істотно розширилося коло осіб, яких прирекли на такі часті відвідини поліклінік.

Змінилася і сама суть огляду. Терапевта і флюорографії (як це було досі, наприклад, для харчового підприємства) тепер украй мало. Чи не кожного заводського слюсаря змушують проходити комплексне обстеження. Передусім, як наказує інструкція, огляду підлягають ніс, вуха, гортань. Потім треба взяти мазки з того-таки носа, зіва, де шукають патогенний стафілокок. Далі оглядають зуби та беруть аналіз крові, бо і в ній може бути збудник черевного тифу.

Звісно, негоже обминути і статеві органи, в яких здатні зачаїтися сифіліс, гонорея або інші хвороби Венери. Що ж затим? Без сумніву, пряма кишка, в якій, за інструкцією, також слід покопирсатися кілька разів на рік, вишукуючи дизентерію, сальмонелу, глисти та інше паскудство.

А з яких причин почали так ревно дбати про наше здоров’я й безпеку?

Усе стає на свої місця щойно довідуєшся про... кошторис обстеження. З’ясовується, ця процедура вельми недешева: за перший у році огляд з людини стягують 40 гривень, за наступні — по 25 (платить роботодавець або сама «піддослідна» особа). А в деяких регіонах України вартість обов’язкового профілактичного медогляду зросла до 100 гривень. А якщо враховувати, що тепер такі обстеження зобов’язані (закон велить!) робити мільйони людей, то стає зрозуміло, які гроші в підсумку «накапають» за це медичним установам. Скажімо, наш хлібозавод, де працює 300 осіб, за один огляд змушений викладати 10 тисяч гривень. А таких у рік буває кілька.

Володимир КОЛЕСНИК, лікар, інспектор із соціальних питань Львівського хлібозаводу № 5.