Мовиш слово «Чигирин» — й серце озветься радістю і тугою. Вийдеш на Богданову гору — і завмреш перед красою, зажуришся над убогістю.
Тут три з половиною століття тому була резиденція видатного полководця і засновника Української держави Богдана Хмельницького, перебували посольства з 14 країн Європи й Азії, стояло 30-тисячне козацьке військо. І Чигирин переважав за населенням Київ...
Нічого не лишилося від сяючих золотом храмів XVІІ століття. Тільки Кам’яна гора, підмурівки могутньої фортеці Петра Дорошенка та козацький цвинтар.
Вісім літ тому поет Дмитро Павличко запропонував відродити гетьманську резиденцію. Щоб «повернути Чигирину його історичний лик, а нашому державницькому духові його історичну матеріалізовану базу, на якій стоятиме він міцніше». З цією метою було створено Міжнародний благодійний фонд відбудови резиденції Богдана Хмельницького. Утворено також наукову раду, до якої увійшли провідні історики, архівісти та архітектори України: Олена Апанович, Сергій Кілесо, Володимир Сергійчук та інші. У 1995 році, у травневому числі «Голосу України», президент фонду Дмитро Павличко та виконавчий директор Михайлина Бородай подякували першим жертводавцям, котрі підтримали ідею відбудови комплексу гетьманських споруд. Серед них були Леонід Кучма і Леонід Кравчук, Катерина Чумаченко і Віктор Ющенко, Богдан Гаврилишин і Ярослав Солтис, багато інших благодійників.
На жаль, розпочата справа досі ледь жевріє. Навесні цього року Дмитро Павличко поділився з автором цих рядків задумами щодо продовження роботи фонду. Але поки що це лише плани. Як і Храм національного примирення і єднання, сад Соборності, Посольська алея, Музей козацьких походів.
...Поки історики, художники і поети виношують ідеї, з Кам’яної гори дивиться на них величний Гетьман з булавою й ніби запитує: «На що ви здатні, козаки?..»
