Ректорська концепція

Класичний університет, переконаний О. Шестопалюк, дасть можливість вузові більш гнучко орієнтуватися на ринку освітянських послуг. Разом з тим, набувши нового статусу, вуз не змінить свій основний профіль, а тільки розширить його завдяки введенню нових спеціальностей.

Чотири самостійні інститути, які плановано створити в системі університету, працюватимуть за конкретними напрямами. На думку нового керівника, це підвищить рівень підготовки кадрів. Опікуватися майбутніми студентами розпочнуть ще зі шкільної лави. Цю функцію візьме на себе інститут довузівської підготовки, якому в «Ректорській концепції» відведено особливе місце. Першим кроком у цьому напрямку стало створення ліцею при університеті. Більше ста учнів, які навчаються в ньому, мають можливість не лише поглиблювати знання. З ними проводиться виховна робота. Все зводиться до того, щоб виховати всебічно розвинену особу, яка, по-перше, упевнилася б у правильності вибору професії; по-друге, прийшла згодом в університет з достатньо високим рівнем знань. Організатори ліцею сподіваються на те, що з ліцеїстів у майбутньому формуватиметься студентська еліта. Частина з них заявить про себе в науці.

Саме таким буде надано можливість ще під час навчання в університеті здобути другу спеціальність. Здібні студенти отримають її з відкриттям інституту післядипломної підготовки. Новий навчальний заклад створюється з метою надання другої вищої освіти. Тут здобуватимуть спеціальності непедагогічного профілю, зокрема практичного психолога, юриста. Підготовка практичних психологів, вважають в університеті, — це безпосередня справа педагогічних навчальних закладів. В університеті діє кафедра практичної психології. На її базі розпочинатимуть створення нового інституту. Для підготовки юристів теж є певний фундамент — кафедра правознавства на історичному факультеті. За словами О. Шестопалюка, у справі відкриття нових спеціальностей вінничани знайшли повну підтримку з боку освітянського відомства, тому цілком імовірно, що підготовку нових спеціалістів розпочнуть уже з наступного навчального року.

На думку в. о. ректора, назріла необхідність створення інституту гуманітарних дисциплін. «Маємо вісім кафедр, — пояснює співрозмовник, — які приєднані до того чи іншого факультету, але їм там уже, як мовиться, тісно, бо насправді працюють на загальноуніверситетські проблеми або ж на конкретну спеціальність. Вважаємо, що вони є доброю базою для створення нового інституту».

Ще з одним навчальним закладом, передбаченим у «Ректорській концепції», інститутом заочного й дистанційного навчання, поки що доведеться зачекати. «Наскільки нам відомо, — каже О. Шестопалюк, — невдовзі має з’явитися спеціальна постанова Кабміну про дистанційне навчання, тому цілком логічно буде дочекатися даного документа, і вже   відповідно до нього працювати далі». В. о. ректора при цьому зауважує, що розпочата робота є справою не одного дня. Тому й триває пошук оптимальних рішень. «Всі разом сушимо над цим голови». Впевненості у правильності обраного шляху новому керівникові додає підтримка більшості колективу в необхідності запропонованих змін. «Думаю, що до початку нового навчального року ми завершимо підготовчий процес і розпочнемо втілювати задумане в життя».

Новий керівник не без подиву сприйняв той факт, що деякі відповідальні посади в університеті залишаються, як то кажуть, на громадських засадах. Фактично на таких умовах працюють усі декани. За словами співрозмовника, цей «пережиток соціалізму» буде відкинуто. Залишилося визначитися з механізмом здобуття посади: деканів або призначатимуть, або обиратимуть.

До речі, проректор з виховної роботи також працював на таких само умовах. Незважаючи на те, що названа ділянка роботи дуже відповідальна: в університеті налічується 6 тисяч студентів, на балансі перебуває 6 гуртожитків тощо, і все це потребує постійної уваги. «Зі мною погодилися, — продовжує розмову О. Шестопалюк, — що працювати за спасибі на такій посаді не можна, вона має бути оплачувана, тож підвищиться відповідальність того, хто її обіймає». У пропонованому документі ректора чітко викладено розподіл обов’язків і передачу повноважень на всіх рівнях посадових осіб, які беруть участь в організації навчального процесу.

Надзвичайно важливою справою для університету стане відкриття своєї спеціалізованої вченої ради. Для цього зроблено вже дуже багато. Залишилося отримати, як кажуть, благословіння Вищої атестаційної комісії. Тоді науковці Вінницького педагогічного університету матимуть можливість захищати дисертації на звання кандидата наук у власному вузі. Найбільше раді вченій раді молоді науковці. Адже захищатися в чужому вузі дорожче, ніж у своєму. Для їх підтримки у «Ректорській концепції» передбачена ціла програма. Перспективні молоді вчені (у вузі налічується більше ста молодих викладачів) можуть сподіватися навіть на матеріальну допомогу.

— Педагогічна освіта, що є основою всієї освіти, — каже О. Шестопалюк, — завжди була справою держави. Саме тому наш вуз, як і інші навчальні заклади педагогічного профілю, не може пірнати в ринок з головою у пошуках швидких заробітків. Педвузи працюють на перспективу держави, причому перспективу віддалену, тобто на її майбутнє.

У зв’язку з цим хотілося б, щоб державна політика в галузі освіти була більш орієнтована на підвищення ролі вчителя в суспільстві. Багато розмов точиться про реформу школи, про те, як саме навчати дітей. На мою думку, не про це треба говорити. Треба насамперед створити умови для вчителя, щоб він почувався соціально захищеним, тоді можна буде відновити шанобливе ставлення до нього.

Про рівень підготовки вчителів, зокрема в нашому вузі, говорити не доводиться. Без перебільшення, він високий. Це визнають не тільки в нас, а й на Заході. Підтвердженням може бути моя розмова з вінницькими вчителями, які нині працюють у Великобританії. У школах цієї країни, хоч як це дивно, склалася непроста ситуація з дисципліною учнів. Тому частина учителів, щоб не псувати собі нерви у стосунках з агресивними акселератами, які грублять і хуліганять, просто залишають школи. На їхнє місце англійці запрошують учителів з країн колишнього Союзу, бо вважають їх більш витривалими, здатними працювати навіть у таких умовах. За словами вінничан, які працюють у школах Великобританії, рівень знань наших учнів не гірший, а подекуди кращий, ніж у англійців. До речі, те саме твердять наші співвітчизники, які поїхали на заробітки за кордон разом з дітьми і віддали їх у тамтешні школи. Особливо це стосується Італії, Греції, Португалії.

Викривленням державної політики в галузі освіти співрозмовник вважає навчання у вузах одних дітей за рахунок інших. Маємо багато прикладів, коли державним коштом навчаються діти із сімей з високим рівнем достатку, а малозабезпечені, з усіх сил тягнучись до освіти, не можуть її здобути. Несправедливим, на думку О. Шестопалюка, є факт недофінансування навчальних закладів (Вінницький педуніверситет, приміром, забезпечується з державного бюджету лише на 40% до потреби).

Приблизно рік відведено новому керівникові вузу для так званого випробного терміну. А потім, згідно з чинним законодавством, відбудуться вибори. Ректорів обирають. Претендент на посаду має набрати не менше 30% голосів. «Я не ставлю мети усім сподобатися, — каже О. Шестопалюк, — бо це, самі розумієте, нереально. Я маю намір запропонувати колективу свою систему роботи навчального закладу, доповнену ректоратом і робочими групами науковців. Отож керуватимусь лише інтересами університету й інтересами більшої частини колективу.

 

Вінниця.