Масову загибель бджіл зафіксовано на Вінниччині. Пасічники стверджують, що крилаті трудівниці не витримали холодної зими, а науковці дотримуються іншої думки — комах доконала хвороба.
Із 300 тисяч бджолосімей, які ввійшли у зиму, у вінницьких пасічників збереглося менше половини — 125 тисяч. Голова правління ВАТ «Мед Поділля» Іван Микитюк каже, що по Україні цей показник ще гірший: за статистичними даними, в країні минулої зими загинуло 70 відсотків бджолосімей. Є випадки, коли із п’ятдесяти залишилося по 1—2 сім’ї. Саме з цієї причини, кажуть, у Літинському районі два пасічники опинилися в лікарні з серцевим нападом.
У січні цього року, побачивщи, що з бджілками коїться щось недобре, спеціалісти ВАТ «Мед Поділля» запросили для консультації визнаного фахівця, кандидата біологічних наук з Інституту бджільництва Петра Хмару. Разом з ним на пасіках побували науковці Вінницького аграрного університету. Вони дійшли висновку, що причиною загибелі бджіл став нозематоз, або, простіше, — пронос. Під час холодів комахи багато їли, кишечники переповнилися — і...
Думку більшості пасічників поділяє директор Вінницького племзаводу з розведення української степової породи бджіл Віктор Франчук. Вони вважають, що падіж комах спричинили складні погодні умови. У цьому остаточно переконалися навесні. Там, де вулики стояли в зимівниках, навіть напівпідвального типу, бджолосім’ї перебули зиму без втрат. Були випадки, зауважує Віктор Євгенович, коли пасічники залишили на зиму кволих бджілок, не сподіваючись на те, що вони доживуть до весни. А вони виживали. І тільки тому, що зимували в теплі.
Бідою пасічників перейнялися в Міністерстві агропромислової політики й Кабміні. За словами В. Франчука, прийнято відповідні документи, що передбачають виділення коштів для відновлення галузі. Найголовніше в такій ситуації, вважає Віктор Євгенович, —підтримати племзаводи, котрі розводять бджіл. Зараз настільки збільшився попит на бджолосім’ї і бджоломатки, що Вінницький завод, наприклад, не може задовольнити навіть десятої частини замовлень споживачів. Ось чому, на його думку, передбачені державою кошти варто було б не розпорошувати, а розподілити насамперед між племзаводами, яких в Україні чотири. Тільки таким чином можна прискорити процес відновлення галузі. Ця проблема, переконаний В. Франчук, важливіша від отримання лише солодкої продукції.
— Таких медів, які брали минулими роками (тисячу тонн меду реалізували у 2002 році вінницькі пасічники), — каже В. Франчук, — нині не буде. Але й без товару не залишимося. У кого збереглися бджоли, той буде з медом...
Травневого меду вінницькі пасічники отримали рекордну кількість: 15—20 кілограмів від сім’ї. Комахи працюють, як кажуть пасічники, за себе і за тих, що загинули. Вони ледве долітають до вулика з переповненими зобиками. Спеціалісти не пригадують, щоб мед качали ще під час цвітіння садів, як було в цьому році. Зазвичай у цей час бджоли лише набирали силу, а перший мед давали з цвіту акації...
Найслабша бджолосім’я, прогнозує співрозмовник, принесе нинішнього року від 20 до 30 кілограмів меду. А в гарних сімей такий показник буде у 3—4 рази вищий. Тільки б погода сприяла...
Вінницька область.
