Міська влада Донецька запропонувала його мешканцям обговорити... дату заснування міста. У декого це викликало здивування, адже прийнято вважати нею 1869 рік, коли англійський промисловець місіонер Джон Юз (Х’юз) заснував тут металургійний завод. Його ім’ям згодом і було назване селище. Про це, зокрема, пише в нарисі «Стара Юзівка» Ілля Гонімов.
Думка про «благородне англійське» походження міста настільки сподобалася його керівникам, що було прийнято рішення про спорудження пам’ятника Джону Юзу. Тоді заснували і фонд імені знаменитого підприємця, а у Британії відшукали його нащадків. Мовляв, сам факт заснування міста англійцем приваблюватиме іноземних інвесторів.
Однак місцеві історики знову звернули увагу на те, що поселення в нашому краї існували задовго до прибуття Юза. За однією з версій, датою заснування Донецька пропонується вважати 1690 рік, бо в той час у верхів’ях Кальміуса жили запорозькі козаки. Інша точка зору «прив’язана» до 1778 року, коли на території теперішнього обласного центру виникли села Євдокимівка та Олександрівка. Після ліквідації Запорозької Січі землі, від теперішнього Путилівського парку до Донецького металургійного заводу, віддали поручику Євдокиму Шидловському. На них і розташувалися два названі села, де, за свідченнями істориків, мешкало 46 чоловіків і 30 жінок.
А ось що пише про наш край того часу Е. Боуїн, співвітчизник Джона Юза, у книзі, присвяченій англійському підприємцю: «Більшість території Південної України на той час складали безмежні простори бідних степових земель... Весною і влітку випадали рідкі дощі, що дозволяло на найкращих ділянках землі вирощувати деякі сільськогосподарські культури. Селяни по віддалених селах обробляли ці клаптики в умовах крайньої бідності, а на неродючих територіях пастухи Донського козацтва вели кочове життя. Степ був широким і пустельним, кругом панував глибокий спокій, бо зносин із зовнішнім світом майже не існувало».
Першопрохідцем Джона Юза в цих степах, як бачимо, не можна вважати. Мабуть, саме тому на пам’ятнику Юзу замість «засновникові міста» з’явилося нейтральне: «одному із засновників».
«Юз приїхав не у безлюдний степ, а в заселений, —наполягає керівник історичного клубу «Былое Донетчины», дійсний член Географічного товариства Росії і України Михайло Альтер. — На час його приїзду сюди у верхів’ї Кальміусу, в слободі мешкало до півтори тисячі лише дорослого населення, а з дітьми —понад чотири тисячі осіб».
Щонайменше за 16 років до появи англійського підприємця поблизу слободи Олександрівка вже було закладено рудник з трьома шахтами. Мінеральні багатства краю здебільшого розвідали, однак видобуток вели примітивними способами. І лише з появою залізниці розпочався бурхливий розвиток промисловості, який приваблював сміливців. Одним з перших сюди прибув Джон Юз.
Останніми роками в області спостерігається тенденція до перегляду дат заснування найбільших міст. Свого часу «Голос України» писав, як завдяки краєзнавцеві Миколі Колодяжному Макіївка «постарішала» на 87 років. Поновилися суперечки про «вік» Маріуполя. Тепер на черзі — обласний центр. Міський голова Олександр Лук’янченко пообіцяв розглянути всі пропозиції і зауваження громадян. Рішення ж про дату заснування Донецька прийматиме сесія міської ради. Це може статися в серпні нинішнього року. Тож донеччани, які чотири роки тому гучно відсвяткували 130-річчя міста, й не здогадуються, скільки «стукне» незабаром рідній шахтарській столиці.
