Борщагівка — південно-західна околиця столиці з вельми привабливими речовими і продовольчими ринками, які туляться до кільцевої дороги.
 
Але я — не про речові ринки, а про вулиці, що їх оперізують, і порядки на них, які влаштовують працівники міліції та паркувальної служби. За першими заворожено спостерігала упродовж сорока хвилин поблизу пішохідного переходу на крутому віражі вузького проїзду на кільцеву дорогу. Для ясності скажу, що цей перехід сполучає окупований торговельними точками тротуар з проспектом, по якому ходить швидкісний трамвай — улюблений вид транспорту не розбещеного статками населення. Отже, той, хто дістається на речовий ринок трамваєм, неодмінно тут пройде. Тим паче у вихідні дні, коли стовпотворіння. І пішоходам доводиться ховати ноги на тротуарах, щоб їх не віддавив, бува, якийсь моторизований нахаба, якому не вистачило місця на паркувальній стоянці.
Так-от, міліцейський патруль з двох осіб «кинув якір» за кілька метрів від пішохідного переходу, і вже скоро я переконалася, як це розумно. Водій нетерплячого «Форда», який не пропустив поперед себе купку пішоходів, одразу впіймався на гарячому, але, як і слід було очікувати, відбувся кількома гривнями.
Він ще не від’їхав, як грішником став «Москвич» — знову посвідчення водія виявилося формальним приводом для розрахунку не за протоколом. Далі зупинялися «Жигулі», «Таврія», ще «Москвич», «Волга»... Уявіть, при цьому майже ніхто не сперечався, відкуповуючися за порушення хто п’ятіркою, хто десяткою. Те, що я не помітила жодного протоколу, вказувало на вельми прибутковий автоінспекційний бізнес. Водночас, здивувало мене інше. Те, власне, що за кілька метрів до цього пішохідного переходу стояв ще один інспектор. І, чи повірите, штрафував торговий люд за перехід вулиці у невідведеному для цього місці.
— То що мені, на крилах перелетіти? — лементувала літня жінка, відмовляючись платити штраф.
— Хоч би й у ступі, — сміявся вусатий сержант, — а порядок для всіх один.
Зі старої таки узяли штраф, але і тут я не помітила, щоб їй вручили квитанцію. Утім, подумалося: навіщо вона їй? Щоб не сумнівалася у відсутності в органах правопорядку щонайменших ознак хабарництва та корупції і торжестві єдиного порядку? Але це, мабуть, останнє, що спадає їй на думку на тому боці вулиці, який їй був потрібен. Відколи до парламенту потрапив законопроект про зміни цього «єдиного порядку», міліцейських патрулів цікавлять пішохідні зони не менше, ніж громадяни. Адже новації надають їм право стягувати штрафи і з водіїв, і з пішоходів на місці, керуючись власним баченням правил дорожнього руху. Тож, з огляду на власні спостереження, я не певна, що штрафних квитанцій вистачить для переконання учасників вуличного руху в тому, що міліцейські інспектори не беруть хабарів. Прогавивши пішохідний перехід, за яким я спостерігала, якийсь водій «Шкоди» пригальмував перед  міліціонерами лише для того, щоб просунути їм у вікно кілька гривень, і полетів у своїй ступі далі, до наступного пішохідного переходу.