У країні відлунали привітання і побажання 500 тисячам випускників 11 класів, більш як 700 тисячам 9, 300 тисячам учнів ПТУ та 600 тисячам — вищих навчальних закладів.
На випуску пощастило побувати і мені. Столична одинадцятирічка на Вітряних Горах — одна з кращих не лише в районі. Не випадково тут почесним гостем цього вечора був голова Подільської райдержадміністрації Григорій Романюк. Його напутні слова, гадаю, запам’ятаються юнакам та дівчатам: казав він більше не як адміністратор, а як колишній випускник і батько...
Після вручення атестатів, традиційних двох томів історії України та довідника вузів, після іскрометного та життєствердного учнівського концерту випускники розійшлися-роз’їхалися хто куди.
Наш 11-А (класний керівник Світлана Ханко) з 11-В (Зоя Нагірна) поїхали на річковий вокзал, де успішно «окупували» теплохід. На ньому і провели ніч, що запам’яталася і дітям, і батькам. Чим? Насамперед станом душі — на судні не вщухали сміх, музика, пісні. А ще організацією, за що випускники дякували вчителям і, звісно, батькам. Подорожуючи Дніпром униз і вгору за течією, жоден не відчував дискомфорту, ні у кого не було приводу сумувати і нудьгувати. Втім, сум не міг не зачепити нас своїм крилом — адже діти прощалися зі школою назавжди. Але вдячні юнаки та дівчата щиро запевняли своїх наставників, що переступатимуть шкільний поріг якомога частіше. Нехай буде так!
Задовго до випускного балу чиновники Харкова порушували питання про його заборону. Дискусію з цього приводу провів, до слова, і «Голос України». Життя засвідчило, що ця ідея була не з кращих. Її ніхто не підтримав. Хоча в Харкові офіційно заборонили на балах вживати спиртні напої.
На столах наших одинадцятикласників шампанського теж не було. Однак стояли інші напої, якими жоден, на щастя, не зловживав. Усе було під контролем. Дітей і дорослих. Окрім того, організація урочистостей не дозволяла комусь випивати потай. І річ не в міліціонерові, симпатичному доброзичливому прапорщику, який провів ніч у колі не менш симпатичної шкільної компанії. Річ в авторитеті, вважаю, вчителів та батьків.
... Світанок ми зустрічали на палубі. Унікальна зустріч нового дня символізувала початок переходу від отроцтва до юності, із дитинства в доросле життя. «Ура!» часто лунало на теплоході. І на честь дітей, і на честь учителів та батьків.
На цій хвилі піднесення ми і десантувалися з гостинного судна. Щоб піти кожному своїм шляхом.
Нехай цей шлях для вас, випускники, буде без вибоїв, довгий та широкий!
