«НІ!» розкраданню державного майна кланами

Подана програма приватизації на 2003—2008 роки не враховує зауважень, які було висловлено 26 лютого 2003 року у Верховній Раді України на парламентських слуханнях на тему: «Наслідки і перспективи приватизації в Україні». Слухання засвідчили, що зі зміною соціально-економічної та політичної формації в державі зростає соціальна напруга. І це закономірно, адже рушієм соціально-економічних перетворень є криміналізована влада, яка має за мету передусім збагачення наближених до неї кланів.

Початок ері «прихватизації» поклали злочинні декрети прем’єра Кучми, що мали силу Закону, але здебільшого слугували обкраданню громадян України через різні трасти, потім продовжило президентське указотворення, що визначало корпоратизацію державних підприємств, а потім приватизацію, що по-злодійському спотворила концепцію приватизації, затверджену Верховною Радою України. Досі, незважаючи на те, що дія указів в економічній сфері закінчилася згідно з Перехідними положеннями Конституції ще в 1999 році, розкрадання в державі триває за президентськими указами і розпорядженнями, тільки з грифом «таємно», «опублікуванню не підлягає», щоб про них не знав народ України.

Того підтвердження — так звана велика приватизація, коли державна власність вартістю в мільярди американських доларів за указами президента та постановами Кабінету Міністрів України буцімто відповідно до законів України переходить у власність представників клану, що при владі. Державі це завдає величезних збитків. Так перейшли до рук олігархів підприємства металургійного та гірничовидобувного комплексу, такі як «Азовсталь», Північний ГЗК, енергозбережні «Львівобленерго», «Херсонобленерго» «Кіровоградобленерго», «Житомиробленерго» та «Севастопольобленерго», зв’язку та хімічної промисловості — такі як ВАТ «Укртелеком», ВАТ «Нікопольський завод феросплавів», ВАТ «Линос», нафтовидобувна та переробна галузь, зокрема «Укрнафта». Оцінку вартості державного та комунального майна роблять свої «фірми» і «фірмочки» на замовлення конкретного олігарха.

Державі щороку складніше забезпечувати соціальні витрати на охорону здоров’я, науку, освіту та культуру, а високоприбуткові підприємства, що належать державі, продаються за безцінь вузькому клановому оточенню Президента та членам сім’ї. Чого тільки варте створення у відомстві адміністрації Президента так званого Державного управління справами, яке дедалі більше підминає під себе таємними указами Президента підприємства державної власності та санаторно-оздоровчі комплекси.

Заради продовження власного перебування при владі Президент створив найсприятливіші умови розпродажу державної власності іноземним олігархічним угрупованням сумнівного походження. При цьому іноземні компанії, що вступають у права власності українських підприємств, не зацікавлені в їх розвитку та стабілізації, а навпаки — згортають виробництва як конкурентів на пострадянському просторі, а прибутки тих, що працюють, осідають за межами України.

Безконтрольно з боку держави відбувається корпоративне управління державною часткою майна, в тому числі злочинно переданого до холдингових компаній, в більшій частині нема надходжень дивідендів до бюджету. Правоохоронні органи. Генеральна прокуратура України, до обов’язків яких належить охорона державної власності, не в змозі протистояти цьому, тому що все відбувається під патронатом Президента та його адміністрації, а Президент перебрав на себе право призначати та звільняти керівництво силових структур.

Отже, створено корумповану вертикаль влади в Україні, яка має слугувати винятково сім’ї. Державі загрожує небезпека: підірвано системні основи національної безпеки. Особлива небезпека державній економіці настає в період президентських виборчих перегонів, коли державна власність буде розмінною монетою за збереження при владі власне того ж Президента Кучми та його оточення.

Фракція Соціалістичної партії України у Верховній Раді України, відстоюючи інтереси народу України, переконана в тому, що демократизація всіх сфер життя, утвердження соціальної справедливості, свободи і солідарності громадян повинні бути загальнодержавною справою, ЗАЯВЛЯЄ про те, що вона постійно і послідовно блокуватиме всіма можливими способами виконання указів Президента та розпоряджень уряду України щодо розкрадання державної власності, і закликає парламент України стати на захист загальнодержавного добра, створеного поколіннями українців, а політичні сили — згуртуватися для відстоювання інтересів народу.