Поважаю працівників ВБОЗу — за готовність захистити законослухняних громадян від зловмисників. За надійність та вміння діяти, ризикуючи здоров’ям, а інколи й життям. За професіоналізм та бійцівський характер, силу та волю.
Співчуваю працівникам ВБОЗу, які зухвало і грубо зловживають службовим становищем, нашою довірою та повагою. Тим, хто, нічим не ризикуючи, учиняє напад на законослухняного, б’є його, демонструючи професіоналізм та бійцівські якості, знущається над зломленим та лежачим...
Леонідові Лейману зустрілися саме такі. Боюся називати їх до результатів службової перевірки — після критики в ЗМІ такі «герої» зазвичай злітають нагору по службових східцях. Як такі, що витримали перевірку «славою». Тому назву їх так: БАП і ОВА. А тепер послухаємо Леоніда Едуардовича:
— Я 5 березня їхав до Кривого Рогу. На узбіччі окружної дороги побачив КамАЗ і знайомого водія в оточенні людей. Я зупинив свою «Мазду» і підійшов до нього. В цей момент підбіг БАП і почав бити мене, нічого не пояснюючи. За якусь мить я вже лежав на землі, і раптом пролунали постріли. Після чого на мене накинулися люди в масках і зі зброєю. Вони били мене по всіх частинах тіла прикладами, руками, ногами. Керував ними БАП. Хтось вигукнув: «Давай я йому прострелю ногу!»
Побитого Леймана затягнули в кабіну КамАЗу і в супроводі співробітника ВБОЗу привезли до прохідної якогось підприємства.
— Мені було боляче дихати, паморочилася голова, нудило, — згадує жертва свавілля. — Запитав у БАП, за що побили, куди і для чого привезли. Але він лише матюкався.
За дві години Леймана та ще кількох чоловіків заштовхали до УАЗика і привезли у ВБОЗ. Незабаром побитого, слід думати, підозрюваного, почали допитувати. БАП і ОВА дуже воліли дізнатися від пригніченого, що корчився від болю у грудях затриманого: з ким? коли? що вкрав? На скаргу «Ви мені поламали ребра» сильні і мужні, вольові та рішучі відповіли: «Це ще квіточки, ось потрапиш в ізолятор, там з тебе зроблять футбольного м’яча».
— Кинули мене до камери для затриманих, де на холодній підлозі, без світла я провів дві доби, — розповідає колишній кандидат у злочинці.
— Затим була зустріч зі слідчим, очна ставка з водієм КамАЗу, який повністю спростував версію про причетність Леймана до злочину. Здавалося, все, воля, вибач, Леоніде Едуардовичу.
Та ні — 7.03. 2003 його перевозять до ізолятора тимчасового утримання, не надавши елементарної медичної допомоги. Минуло ще вісім днів, доки Лейман постав перед судом. Він і звільнив тяжкохворого з-під варти.
...Судмедекспертиза на волі підтвердила перелом трьох ребер, пошкодження м’яких тканин, синці, «що могли бути отримані, можливо, за обставин і в термін, зазначений тим, хто оглядався і за своїм характером належать до тілесних пошкоджень середнього ступеня важкості».
— Гадаю, дії працівників ВБОЗу мають ознаки кримінального злочину, передбаченого трьома статтями Кримінального кодексу, — зі знанням законів коментує ситуацію потерпілий, котрий так і не зрозумів, за що йому Бог влаштував зустріч на великій об’їзній дорозі.
Від Всевишнього Лейман нічого не дізнається. Можливо, столичні начальники із Генпрокуратури та МВС відкриють секрет доблесті та слави своїх підлеглих?
...І все-таки я поважаю працівників ВБОЗу. За мужність та непоказну готовність захистити слабких від беззаконня. Поважаю та радію від того, що таких у підрозділі більшість. А БАП і ОВА, гадаю, — виняток, що підтверджує правило.
Дніпропетровська область.