Кожна нормальна жінка мріє про щастя материнства. Зінаїда Стрілець не була винятком. Народилася й виросла вона в селі. Зірок з неба не хапала. Мабуть, єдине, в чому могла реалізувати себе ця молода жінка, була сім’я.
Залишилася лише бирочка на руці
Заміж, за сучасними мірками, Зінаїда вийшла пізно. Переїхала з чоловіком до Києва і в свої 28 років завагітніла первістком. Щоби не зашкодити здоров’ю малюка, вона навіть залишила роботу — була касиром-бухгалтером на заводі, часто нервувала. Навіть лежала на збереженні. Але загалом вагітність проходила нормально, без патологій. Настав час, і жінку на «швидкій» доставили до столичного пологового будинку.
— Я почувалася нормально, — згадує Зінаїда. — Та лікар, оглянувши мене, сказав, що є якась загроза, і наказав вести мене на операційний стіл. Опритомніла. Поряд лікар-анестезіолог. Я запитую: що зі мною? А він, мовляв, кесарів розтин тобі зробили. Немовля мені не показали. Капали щось під язик. Протягом чотирьох днів жодної звісточки про сина не було. Лише бирочка на руці. А потім няня мені сказала, що дитина померла через дві години після народження...
Зінаїда в подробицях розповідає історію тієї бирочки, котру чіпляють породіллям на руку. На цьому невеличкому шматочку медичної клейонки записано прізвище матері, стать, вага і зріст немовляти. Жінка згадує, що саме цю бирочку у неї хотіли забрати, але вона сховала і не віддала лікарям єдиний речовий доказ появи її дитини на світ.
Сім’я Стрільців, за словами Зінаїди, вимагала віддати труп сина, щоб поховати його за християнським звичаєм. Мовляв, прожив кілька годин, отже жив на цій Землі людиною. А коли батьки приїхали забирати тіло немовляти з моргу, з’ясувалося, що його вже піддали кремації. У журналі реєстрації трупів ОХМАДИТу проти прізвища Стрілець значилось «відм.», відмовний. Зінаїда чотири дні не знала про те, що її дитина померла, і, природно, не могла протягом трьох днів забрати його тіло з дитячого моргу...
Це був не мій син
Після трагічних перших пологів лікар-гінеколог порадив жінці зачекати з наступною вагітністю, доки рубець на матці після кесаревого затягнеться.
Через п’ять років, 1996 року, Зіна знову готувалася стати матір’ю. Тоді вона звернулася до Міністерства охорони здоров’я з проханням направити її до Інституту педіатрії, акушерства й гінекології, щоби, не доведи Господи, знову чогось не трапилось. Але в ПАГ вагітна не потрапила. Її направили в Центр матері й дитини «Лівобережжя».
І другу вагітність, за словами жінки, вона переносила добре. А через дев’ять місяців трагедія повторилася. Друга дитина теж померла. Її не стало за таких самих дивних для Зінаїди обставин.
У неї почалися пологові перейми. Та їх лікарі чомусь намагалися загальмувати. Був наркоз, кесаревий, реанімація, але не було сина.
Зінаїді повідомили, що дитина загинула. Померла через розрив матки. Цього разу сім’ї віддали труп малюка. Віддавала його землі, а саму мучили сумніви: а чи її це син? За словами Стрілець, померле немовля мало вигляд чотиримісячної дитини...
Такі самі сумніви були не лише в неї.
Із заяви у Дніпровський районний суд Глушак О. Г.
«Я, Глушак Олена Григорівна, була свідком поховання дитини Стрілець Зінаїди Онисківни на кладовищі 11 січня 1997 р. в 14.00.
Дитина, що лежала в труні, виглядала на 4—6 місяців. Обличчя й руки були біленькими з розкритими долоньками. Дитина була годована, не худенька. Здогад про те, що це не рідна дитина Стрілець З. О., у мене з’явився ще тоді, коли дитину занесли в хату...».
Зінаїда Стрілець пішла по інстанціях, сподіваючись відновити справедливість. Жінка не вірила, що її дитина померла під час пологів. Вона підозрювала, що її немовля підмінили на чужу мертву дитину.
Патологія випадковості?
Із відповідей на запитання щодо скарги Стрілець З. О. на адресу заступника міністра охорони здоров’я України Богатирьової Р. В. Відповіді дає завідувач кафедри акушерства й гінекології № 2 НМУ професор Артамонов В. С.
«На підставі огляду й результатів патолого-анатомічного розтину вад розвитку плоду не виявлено, крім аномалії пупкової артерії, що стала причиною гіпоксії. Плід народився незрілим. Велика маса плоду обумовлена ендокринною патологією й прихованою формою діабету. Плід витягнуто з матки мертвим».
І далі.
«Цей випадок історії пологів у Стрілець З. О. розглядався на лікарській конференції в пологовому будинку № 6, двічі — комісією МОЗ України, а також у прокуратурі Дніпровського району міста Києва з відповідними висновками.
Під час багаторазових звернень зі скаргами в різні інстанції з нав’язливими ідеями Стрілець З. О. висловлювала сумніви щодо мертвонародження дитини і належності її до чоловічої статі. У зв’язку з цим виникає сумнів щодо її психоневрологічного благополуччя».
Розповівши свою історію, погодьтеся, надто не схожу на правдиву (нормальній людині в це важко повірити), Зінаїда випередила моє запитання:
— У мене довідка є. Я була на прийомі у психіатра. Лікар мені сказав, що я нормальна. І моя реакція на те горе, що я пережила двічі, теж нормальна...
Я запитала Зінаїду: чого вона добивається? У відповідь почула: порушення кримінальної справи проти пологових будинків, щоб з’ясувати таємницю народження і смерті моїх синів. І подумавши, сорокарічна жінка додала, мовляв, я здоров’я і дітей втратила, на старості годувальників у мене не буде, нехай за це понесуть відповідальність ті, хто в цьому винен...
Стрілець зверталася до районного суду, прокуратури, Верховного Суду, писала Президенту.
Від Дніпровського районного суду Зінаїда вимагала порушити кримінальну справу проти лікарів ЦОЗМіД «Лівобережний», які, на її думку, допустили недбалість під час пологів, внаслідок чого настала смерть дитини, а також звинувачувала ескулапів у можливій підміні дитини в пологовому будинку.
Там їй відмовили в порушенні кримінальної справи проти лікарів.
З постанови про відмову в порушенні кримінальної справи за підписом помічника прокурора Дніпровського району Києва, юриста 3-го класу Яценко від 18 листопада 1997 року:
«З пояснення лікаря Слободяник встановлено, що 04.06.96 року гр. Стрілець було взято на облік щодо вагітності в ЦОЗМіД «Лівобережний». Від огляду на гінекологічному кріслі категорично відмовилася. Жіночу консультацію гр. Стрілець відвідувала 9 разів... Вагітна перебувала в групі ризику — 13Б, тому була обстежена всіма лікарями. Стан здоров’я задовільний, скарг не було. Останнє відвідування жіночої консультації було 26.12. 96 р. і дано направлення на стаціонарне збереження, від чого гр. Стрілець відмовилася. Проведено розмову з чоловіком про необхідність збереження вагітності у стаціонарі».
А за словами Зїнаїди, гінекологічний огляд у жіночій консультації, коли ставала на облік з вагітності, вона пройшла. Госпіталізацію їй не пропонували, а лише хотіли показати професору, якого того дня на місці не було, тому вона й не лягла до стаціонару. Та і з чоловіком Василем щодо цього лікарі не говорили. У сім’ї Стрільців на той час не було домашнього телефону...
З пояснень прокуратурі лікаря Клименко, що приймав пологи в Зінаїди, виходить, що жінку поклали до пологового будинку 29.12.96 року. Стан здоров’я матері й дитини був задовільний. З гр. Стрілець відбулася розмова про можливу необхідність операції кесаревого розтину, оскільки після перших пологів у 1991 році залишився рубець на матці. Гр. Стрілець категорично відмовилася, запевнивши, що хоче народити сама.
«30.12.96 р. о 02.00 погіршилося серцебиття плоду, а в породіллі з’явилися кров’яні виділення. Тоді було прийнято рішення робити кесаревий. Під час проведення операції кесаревого розтину у гр. Стрілець стався розрив матки, внаслідок чого виникла велика кровотеча, що призвело до загибелі дитини (задушення)».
Сама Зінаїда категорично відкидає цей факт, стверджуючи, що ніхто їй не пропонував робити кесаревий, і цієї розмови взагалі не було.
Та все-таки прокурорською перевіркою встановлено, що лікарі ЦОЗМіД «Лівобережний зробили все можливе, щоб врятувати життя і дитини, і матері Стрілець З. О., тому що у зв’язку з народженням мертвої дитини була загроза життю матері».
Врятована Зінаїда вже ніколи не зможе мати дітей. Вона хоче знати, що насправді сталося з двома її синами, а можливо, дочками? Адже ні під час перших, ні під час других пологів Стрілець не бачила немовлят.
P. S. Схоже, ця таємниця повита темрявою неточностей, помилок і виправлень у медичних довідках історії вагітності й пологів Зінаїди Стрілець. Якщо її діти народжувалися з патологіями розвитку, несумісними з життям, то як цих порушень не було виявлено чи хоч би спрогнозовано лікарями протягом 9 благополучних місяців вагітності? Чому медики не запобігли другій пологовій трагедії жінки, знаючи про першу? Адже до моменту настання других пологів Зінаїду ніхто не попереджав про небезпеку, що загрожує їй і дитині, не попереджав про можливість операційного втручання. Так, у порушенні кримінальної справи проти лікарів Стрілець офіційно, на рівні різних судових інстанцій, відмовлено. Їй твердять — дитину не повернути. Та мати в це не вірить...
