Історію зі створення у Донецьку медико-реабілітаційного центру для шахтарів можна було б назвати великою містифікацією. Було все як годиться: і стрічечка на вході до новенької будівлі, і «вилизані» коридори з палатами, і почесні гості. Відкривав тоді центр сам Президент України Леонід Кучма у супроводі керівників обласної держадміністрації та Мінпаливенерго — Віктора Януковича та Віталія Гайдука.
У шестиповерховій будівлі центру розташувалися поліклініка і стаціонар на 100 ліжок, де палати оснащено холодильниками, кондиціонерами, в них є ванні й туалетні кімнати. Лише на медичне обладнання було витрачено 9,4 мільйона гривень. Одним із напрямів діяльності центру мало стати проведення профоглядів на вугільних підприємствах: виїзні бригади медиків обіцяли озброїти найсучаснішою апаратурою. За підрахунками, новий заклад був покликаний надавати допомогу 6500 шахтарям щороку.
Однак фанфари з приводу відкриття стихли одразу з від’їздом Президента. Минуло більше року, але досі медико-реабілітаційний центр не прийняв на лікування жодного шахтаря! Як могло таке статися?
— На будівництво витрачено 35 мільйонів гривень, — каже голова донецької обласної громадської організації «Спілка шахтарів-інвалідів» Валерій Малахов. — Для того, щоб центр працював, потрібно майже сім мільйонів гривень на рік. Кошти легко знайти з бюджетного фінансування вугільної галузі за статтею «охорона праці», на яку другий рік поспіль виділяють 80 мільйонів гривень. Однак у нашому Мінпаливенерго ніхто не бажає розв’язувати це питання. Економлять на здоров’ї гірників.
Сьогодні просторі кабінети, обладнані сучасною діагностичною й лікувальною апаратурою, і палати стаціонару порожні. Тим часом шахтарі-інваліди стурбовані чутками про зміну власника центру та імовірне перепрофілювання закладу.
Для довідки. Кількість регресників і шахтарів-інвалідів у галузі — 180 тисяч, із них 100 тисяч — у Донецькій області.
Майже 95 відсотків професійних захворювань у шахтарських містах припадає на гірників.
Лише протягом 2001—2002 років від гострої серцевої недостатності просто на робочому місці померло 60 шахтарів.
За останні десять років вугільна галузь втратила 20 санаторіїв-профілакторіїв, 56 баз відпочинку й пансіонатів. За цей час удвічі зменшилося число оздоровлених у санаторіях-профілакторіях і уп’ятеро — забезпеченість санаторними путівками в оздоровниці профспілок. Через брак коштів на шахтах ліквідовано дієтичне і підземне харчування, не функціонують інгаляторії і фотарії.
Донецьк.
