Батьківські збори почалися із застереження: будьте уважні, бо «по школі ходить травка». А ще батьки мають заборонити чадам відвідувати комп’ютерний клуб.
Потім класний керівник звинувачувала дітей у байдужості до навчання. «Сидить тіло, а духу нема», — висловилася одна вчителька. Втім, її молоденька колега зауважила, що їй цікаво працювати...
Несміливого початківця тут же заглушили маститі педагоги: «Ваші діти зовсім не виконують домашнього завдання. Не залишаються на перездачу або додаткові заняття, оцінки в табелі підробляють. А дівчатка ходять у школу з театральними сумочками».
Нарешті педколектив виніс вердикт: дев’ятикласники у школу ходять тільки розважатися. Математичка каже, що деякі учні зовсім нічого не роблять, а то й сплять на уроці.
А я дивлюсь на свого сина — завтрашнього випускника і тішусь тим, що він після занять біжить в авіаклуб. Дякувати Богові, самотужки обрав собі заняття до душі. Тому особисто мені його 12 балів не потрібні. Тим паче, що вчителі постійними докорами і звинуваченнями лише охолоджують дітей до науки.
Монолог Ніни з Бучі записала Людмила ОПАНАСЕНКО.
Київська область.
