Віра, студентка:

— Цілком позитивно. Це вибух приємних вражень. Певний час живеш очікуванням балу, який залишиться в пам’яті на все життя.
Іра, студентка:
— Цей вечір символізує прощання зі школою. Кому не хочеться востаннє побути зі своїми однокласниками, вчителями?
Людмила Миколаївна, головний бухгалтер фірми:
— Останній день у школі має запам’ятатися. Але не тим, що на ньому відбувається нині. Колега виклала 100 доларів за одне лише плаття. За банкет у кафе заправили по 80 гривень з кожного. А ще ж подарунки учителям, фуршетні столи після екзаменів.
Олександр Шимко, заслужений тренер України зі спортивної ходьби:
— Заплативши 150 доларів за шикарне американське плаття, яке донька вдягла лише раз у житті, пропоную нетрадиційний сценарій випуску з акцентом на національні мотиви. Адже це популяризація народних пісень, костюмів тощо. Вечори мають бути самобутні.
Ірина Вікторівна, редактор:
— Вважаю, сьогодні вечори погано організовуються. Прикро, що суто матеріальний бік — вбрання, застілля — стає головним на шкільному святі. На моє глибоке переконання, малозабезпечені вчителі під час балів переживають стрес, бачачи чепурних, нафарбованих юних випускниць.
Анатолій Маєвський, валеолог:
— На мою думку, це дійство поступово відмиратиме. Суть випускного торжества — а це своєрідний ритуал — уже втрачено. Бал став конкурсом матеріальних можливостей батьків.
Опитувала Людмила ОПАНАСЕНКО.