Гомеопат — сімейний лікар в ідеалі

На прийом до Дем’яна Попова я потрапила випадково. До кабінету, не криюсь, заходила з сумнівом, а вийшла — з почуттям власної гідності. Ні, я аж ніяк не рідкісний для медичної практики екземпляр, тож у цьому розумінні нема чим пишатися. Та річ у тім, що на прийомі у цього лікаря-гомеопата я вперше за свою багаторічну практику пацієнта відчула себе не «хворою» (традиційно так називають клієнтів у наших медичних установах), а людиною.

Протягом години лікар спокійно (не кваплячись, не нервуючи й не відволікаючись) розпитував мене про мене. Що дивно, не тільки про мої болячки. Його цікавило все: мій настрій, яку погоду найбільше полюбляю, моє дитинство, батьки, робота... До того ж лікар дивився на мене і слухав. В якийсь момент я навіть подумала, що це не лікарський кабінет, а розіграш. Адже в районній поліклініці на тебе зазвичай витрачають п’ять хвилин, три з яких ти бачиш потилицю лікаря, котрий заповнює картку. Ну, не може лікар так поводитися! Не може він водночас бути і терапевтом, і невропатологом, і кардіологом, і психологом...

З’ясувалося, що може і повинен. Гомеопат зобов’язаний бути людинознавцем, вважає заслужений лікар України, віце-президент Міжнародної гомеопатичної організації, консультант Київського гомеопатичного центру імені

Д. Попова Тетяна Дем’янівна Попова. Такий підхід до людини культивують у гомеопатичній практиці Попових.

— Чим характерна гомеопатична школа Попових?

— Ми маємо дуже добре знати людину і повинні поставити їй діагноз. Діагноз у якнайширшому розумінні — діагноз захворювання і діагноз людини, — каже Тетяна Попова. — А ще — добре знати лікарські препарати. Для цього треба вчитися все життя. Жодних схем ми не маємо.

Подумалося, що саме таким в ідеалі має бути сімейний лікар, який у найближчому майбутньому стане головною постаттю меддопомоги. Принаймні так твердять чиновники-концептуалісти в білих халатах. От тільки як і коли навчити цього прикладного людинознавця?

У гомеопатичному світі нині наголошують на психічній симптоматиці пацієнта. Це модно. За словами Тетяни Попової, багато хто з її зарубіжних колег вивчає психологію хвороби, а тіла не знають. Мовляв, ніхто сьогодні на сому не зважає...

— Я бачу зі шкіри, з кістяка, яким може бути цей хворий, яка в нього психіка, і ставлю запитання цілеспрямовано. Лікар до певної міри має бути психологом. На жаль, багато хто цим сьогодні й обмежується. Мало гомеопатів, які звертають увагу на тіло, — констатує моя співрозмовниця.

Консультуючи в одному з медичних центрів Німеччини, Тетяна Дем’янівна оглядала пацієнтку, котра проходила там обстеження після операції з видалення зоба. Попова виявила в жінки рак молочної залози четвертого ступеня. Місцеві лікарі обстежували її з конкретного приводу і не спромоглися оглянути повністю.

Гомеопатичний центр імені Д. Попова — недержавна установа. Консультації тут платні.

— Так, сьогодні мій прийом коштує дорого, навіть обурливо дорого, — констатує Тетяна Дем’янівна. — Але все відносно, якщо зважити, скільки хворі приймають ліків і скільки вони витрачають на них грошей, то ми на цьому тлі коштуємо пацієнтам досить дешево.

Вартість першого прийому лікаря-гомеопата — від 15 до 80 гривень. Це залежить від кваліфікації фахівця, віку й діагнозу клієнта. До того ж повторні відвідування лікаря для коригування призначеного лікування коштують дешевше.

Найчастіше до послуг фахівців гомеопатичного центру вдаються «недоліковані» пацієнти державних поліклінік і лікарень. Так, відвідування дільничного терапевта і здавання аналізів сьогодні безоплатні. Шок очікує на людину згодом, коли вона йде до аптеки і бачить, скільки коштує призначений їй медичний курс...

І виходить, що лікуватися гомеопатією дешевше.

А для інвалідів Великої Вітчизняної війни, дитинства, інвалідів-«афганців» — узагалі безплатно. Ця категорія пацієнтів має в центрі пільгове обслуговування.

Гомеопатичний центр Попових не схожий на медичну клініку. Тут затишно і спокійно по-домашньому. На стінах — виставка дитячих малюнків. Образотворча студія діє тут-таки. Юні пацієнти, очікуючи прийому лікаря, створюють мальовничі шедеври. Після таких занять дитина не боїться дядю (чи тьотю) лікаря, який до того ж іще й похвалить митця, і гідно оцінить його роботу.

...В історії хвороби п’ятирічного пацієнта гомеопат написала — «канючить». Він був нервовий, засмиканий, непрогнозований, скаржився на біль у животі. Де тільки не лікували хлопчика! Скільки грошей довелося заплатити батькам за самі лише обіцянки ескулапів допомогти їхньому синові!

Тетяна Попова знайшла причину невротичного стану малюка в... історії вагітності матері. Носячи під серцем дитя, жінка дуже хвилювалася (перед тим у неї був пізній викидень). Її нервозність успадкував синок. Гомеопат виписала ліки, що коштують лише три гривні, і вже місяць по тому хлопчик перестав канючити. Його стан нормалізувався.