Традиційна «Гуморина» в Одесі розпочалася, хай і неофіційно, ще 29 березня, у суботу. А сьогодні — просто продовжиться. І це виправдано, адже вона нині — ювілейна, за ліком тридцята. А тому особливо весело й гамірно на вулицях, площах, у парках і в концертних залах міста, куди щодня прямують десятки тисяч одеситів. Ну, а якщо комусь через якісь там причини не вдається влитися в отой карнавально-концертний натовп? В Одесі подбали і про таких. У дні, коли відзначалося
100-річчя з дня народження знаменитого одеського гумориста й сатирика Іллі Ільфа (а було це в жовтні 1997 року), в місті почав виходити гумористичний журнал «Фонтан». Відтоді люди й купують у кіосках чи дістають з поштових скриньок отой «Фонтан», щоб досхочу повеселитися. Як резонно зазначив якось головний редактор журналу Валерій Хаїт, їхнє дітище — «це така собі «Гуморина» вдома, карнавал під настільною лампою, концерт на дивані». Утім, можете й самі пересвідчитися в цьому, прочитавши мініатюри з редакційного портфеля «Фонтану», що їх подаємо нижче.
Євген МІКУНОВ
Із життя воротарів
Воротар Васьков уже третю гру не може пропустити м’яча в свої ворота і змушений повертати гроші суперникам.
У воротаря Петрющенка реакція гарна, але непередбачувана.
Щоразу, коли м’яч влітає в сітку воротаря Сидорова, той радісно вигукує: «Попався!»
У суперників велика перевага, зате в наших — почуття переваги», — вважає страж воріт Гришечкін.
Михайло ЖВАНЕЦЬКИЙ
Випадок з моїм другом
Вони лежали. Раптом дзвякнув замок.
Вони схопилися, почали гарячково вдягатися.
Він напіводягнений виглянув на сходовий майданчик зі шкарпеткою в руці. Нікого.
Він полегшено обернувся...
У кімнаті стояв такий само напіводягнений чоловік зі шкарпеткою в руці.
Двоє зі шкарпетками в руках.
Той приїхав уночі додому, хотів непомітно ввійти.
Цей хотів непомітно вийти.
Двадцять років минуло. Жах у його серці досі.
Він їй дуже подобався
Вона зателефонувала йому і сказала, що має два квитки в театр.
Квитки нині дорогі.
Він пішов з нею. Біля театру вона сказала, що пожартувала, що немає у неї жодних квитків.
Він чесно сказав:
— Вас зараз залишити чи провести кудись?
Вона сказала:
— Залиште зараз.
І він пішов.
А квитки в неї, звичайно, були...
Андрій МУРАЙ
Правдиві нотатки
Якось із Корнієм Івановичем Чуковським зайшли ми в гості до великого пролетарського письменника Максима Горького.
Чай попили, і почали письменники пікіруватися. Олексій Максимович каже:
— Але ж погодьтеся, Корнію Івановичу, народ мене любить більше, ніж вас. От місто на мою честь назвали. А вашим іменем нічого не названо.
— А Чукотка? — одразу ж відрізав Чуковський.
Зайшов я якось до Маяковського. Володимира Володимировича вдома не було, а на його робочому столі — поема. Нова зовсім, ще без назви. Я прочитав її з задоволенням, узяв та й написав угорі: «Хорошо!».
Зателефонував я якось пролетарським письменникам, відповіли мені зовсім нерозбірливо.
— Хто це, — кричу, — Горький чи Голодний?
— Та це я, — відповідають. — Дем’ян Бєдний.
— Фу, — кажу, — не впізнав. Багатим будеш.
В’ячеслав ВЕРХОВСЬКИЙ
Бідолаха
Його засудили за хабарі. Він брав маленькі хабарі, і йому не вистачило на суддів...
Задачка
Чому в людини два ока?
Погодьтеся: за цим світом пильнуй і пильнуй.
Отож і рахуйте...
Помста
Бабуся відрубала півню голову. А він, мертвий, втік до сусідів. І там його з задоволенням з’їли. «Він сам до нас прибіг...»
Доля
Якось у дитинстві його обрахували. І тоді він поклявся: ну що ж! Він виріс і пішов добровольцем у торгівлю. Щоб мститися...
Несправедливо
Кіркоров з Пугачовою — лише для багатих. А бідні змушені ходити на Баха і Бетховена...
Про себе
Я тупий — мені доводиться думати.
Добірку до друку підготував Георгій ВОРОТНЮК.
