Мій фронтовий товариш Іван Ганжа був родом із П’ятихаток, що на Дніпропетровщині. В армію хлопець пішов ще до війни. У 1940 році можна було демобілізуватися, адже термін служби закінчувався, проте юнакові служба припала до душі. І він залишився на надстрокову.
Бої під Штольцем у 1944 році на березі Балтійського моря не були його першим бойовим хрещенням. На грудях хлопця вже виблискувала медаль «За відвагу», яку він одержав у боях на Курсько-Орловській дузі. А в солдатському ранці лежали десятки подяк Головнокомандувача за участь у звільненні від фашистської нечисті багатьох міст і сіл України, Росії, Білорусі, Польщі.
Окремими епізодами пригадую події того часу. Під Штольцем німці несподівано перестали стріляти. Нам необхідно було дізнатися: вони залишили оборону чи лише затаїлися в траншеях?
— Хто піде в розвідку? — запитав командир роти.
— Я... Я... — відгукувалися один за одним солдати.
— І я! — раптом почув я знайомий голос Івана Ганжі.
— Достатньо, — сухо сказав командир. — Старшим групи призначаю сержанта Ганжу.
Троє хлопців, схопивши автомати, пішли в розвідку. Через деякий час повернулися лише двоє, один з них — тяжко поранений.
— Коли ми вже виконали своє завдання, — розповідав схвильовано вцілілий, — тишу раптом розірвала автоматна черга. Ми попадали. Одного з нас куля таки зачепила. Він застогнав. Сержант Ганжа наказав взяти на плечі пораненого і повзти з ним кущами, а він прикриватиме. Я не хотів залишати Івана самого. Але сержант переконав: якщо разом повзти — фашисти переб’ють нас усіх. І додав: «Я затримаю їх і дожену вас». Ми поповзли. Позаду тріщали фашистські автомати, і сержант їм влучно відповідав. А потім замовк...
Наш батальйон пішов незабаром у наступ і розгромив ворота. Недалеко від Штольца ми знайшли сержанта Івана Ганжу. Він лежав нерухомо в калюжі крові, а його голубі очі, дивилися в чисте небо, назустріч сонцю, яке сходило.
За виконання важливого завдання він був посмертно нагороджений орденом Вітчизняної війни І ступеня.
...Відомий польський письменник полковник Януш Пшимановський повідомив мені, що прах сержанта Івана Григоровича Ганжі покоїться сьогодні на цвинтарі польського міста Слупська. А ім’я його занесено до «Книги Пам’яті», що завдяки зусиллям Януша Пшимановського вийшла у Варшаві польською та російською мовами.
Іван БЕЗРУЧКО,учасник бойових дій Великої Вітчизняної війни та звільнення Варшави.
Кельменці
Чернівецької області.
