Антон Янчишин передплачує газету «Голос України» з часу її заснування. До львівського корпункту навідався по заохочувальний приз — дитячу хутряну шапку. Вона стала в пригоді онуці. Та понад усе Антон Миколайович чекає від газети інформаційної та юридичної підтримки.
На пенсію пішов із посади головного інженера ВАТ «Калуське будівельне управління механізації будівництва». Його місячна заробітна платня становила 464 гривні, а пенсію нарахували — 142 гривні. Це —несправедливо, вважає наш читач, і в цьому його зокрема переконала опублікована в «Голосі України» стаття Віктора Житникова «Протизаконна підміна курсу грошових одиниць» за 15 листопада 2001 року. Антон Янчишин знайшов у цій публікації крапки на «і» стосовно проблеми, яка його цікавить. Однак чиновники, очевидно, не ознайомилися з нею. Він звертався до Пенсійного фонду України, Міністерства праці та соціальної політики з проханням роз’яснити, чи правильно нараховано середньомісячний заробіток і, відповідно, пенсію. Листи з відповідями прокоментував так:
— Що я знав — про це і довідався. Я жодного дня не сидів у конторі, працював на виробництві, —розповідає він про себе.— До вас прийшов не зі скаргою— шукаю корінь зла.
Для пошуку і викорінення зла Антон Миколайович створив у місті громадську організацію —об'єднання учасників бойових дій.
— У мене не питали згоди, коли підняли вночі і направили 1968 року в Чехословаччину. Свого часу Івано-Франківська обласна рада, коли її головою був Степан Волковецький, відібрала наші пільги, щоб дати їх ветеранам ОУН-УПА. Навіщо було нас протиставляти?
Наш вірний читач залишається з «Голосом». Він прагне не лише читати газету, а й відновлювати власними зусиллями — за сприяння газети —справедливість. Хай щастить!
Львів—Калуш.