Нотатки про посібник для виховання «нових українців»
Львівський підприємець Володимир Щербина під час книжкового форуму в Палаці мистецтв придбав для сина «Веселий задачник», рекомендований для дітей 6—10 років. Це — не сухий підручник, а дуже приваблива своїм дизайном книжка, на гарному папері, з малюнками.
Діти залюбки беруть такі видання до рук, спочатку розглядають їх, відтак народжується інтерес до друкованого слова. Цим і керувався батько малюка. Уже вдома він передусім сам розгорнув книжку й одразу натрапив на дуже веселу задачку:
«Перекупниця тітка Нюра закуповує у селян продукцію і продає її киянам. Вона має дві кілограмові гирі: одна (для закупівлі продукції) важить 1200 г, друга (для продажу) — 800 г. Який навар має тітка Нюра з продажу одного кілограма продуктів?».
Спантеличений батько очам своїм не повірив, почав гортати посібник далі і знову знайшов «перл»:
«Тато Дмитрика працює на м’ясокомбінаті без вихідних. Щоночі він приносить сховані в чоботях, за пазухою і в рукавах три кілограми ковбаси. За день сім’я з’їдає 1 кг ковбаси, а 2 кг мама продає сусідам. Скільки кілограмів ковбаси приносить тато за 30 робочих днів?».
Оце так задачка: і для батька, економіста за фахом, і для малолітнього сина. Хлопчик не просто зробить підрахунки, а водночас опанує ринкові підходи, філософію життя, заодно — специфіку відносин між містом і селом, а також технічні новації. Він пометикує, яким чином кілограмова гиря за різних обставин може важити по-різному і звідки беруться такі гирі. Потому поцікавиться в батька-підприємця: «Тату, а ти робиш «навар»?». Запитає в мами: «А звідки в холодильнику ковбаса: з крамниці чи від сусідів?».
Чудовий подарунок зробили для батьків, дітей і педагогів, та й суспільства загалом, видавці: розташовані у Києві ТзоВ «Видавничий центр СІ» і «Такі Справи». Ну як не подякувати авторові Ігорю Січовику та головному редакторові Людмилі Серебрянниковій! Без сумніву, пропаговані ними «уроки» стануть у пригоді цілому поколінню підростаючих «тіток Нюр» та й покупців також. Вони допоможуть нашим краянам вижити й підзаробити за кордоном, бо тамтешній люд не допетрає, що гирі мають таку чудодійну здатність. Але Володимир Щербина вдячністю не перейнявся.
— Якби син порвав цю книжку, я лише зрадів би, — ділиться він. — «Веселий задачник» пропагує аморальність, а не ринкове мислення. Для мене це — очевидне збочення. У такий спосіб дітям і всьому суспільству нав’язують думку, що бізнесмени — то злодії, які не дотримуються заповіді Божої: не вкради. Про таку мораль ішлося якось і в стінах парламенту. Коли обговорювали питання про Пенсійний фонд, один народний депутат сказав: а як бути з пенсійним забезпеченням тих бізнесменів, які заробляють на базарах нечесним шляхом? А я хочу також запитати: а як бути із презумпцією невинуватості, що гарантована Конституцією?
Озброївшися свіжими знаннями про гирі, я вирушаю за продуктами на найближчий Стрийський базар. Кладу три невеликі лимони і бачу, що важать вони майже 500 грамів. «У вас із вагою все гаразд? — цікавлюся. «Тітка Нюра» у відповідь пропонує потримати лимони в руках і пересвідчитися, що вони — важкенькі. Розраховуюся, потім купую в іншому місці стограмову шоколадку, кладу її на вагу. Вона важить... 130 грамів. «Тітка Нюра» жбурляє мені якісь копійки і з ненавистю «посилає» мене в невідомому напрямку: «Ти б сама постояла на такому холоді, ані рук ані ніг не чуєш, уже здоров’я немає...».
Так я опанувала «філософію» базарного буття: або тебе пошиють у дурні, або ти перехитриш. Та настрій уже зіпсувався на цілий день. Мабуть, тому, що в дитинстві я не читала «просунутих» посібників, не виробила імунітет...
Львів.