Нещодавно в Комітеті Верховної Ради України з питань науки і освіти відбулися слухання «Про стан і проблеми розвитку професійно-технічної освіти та удосконалення законодавства». Розмова нашого кореспондента з головою парламентського комітету Станіславом НІКОЛАЄНКОМ — продовження актуальної теми.
— Станіславе Миколайовичу, 11 березня ц. р. на черговому дні уряду у Верховній Раді слухатиметься питання про розвиток професійно-технічної освіти. Чому саме ця проблема винесена на розгляд?
— Наш комітет опікується всіма сегментами освіти, законодавчим забезпеченням розвитку науки. Ми детально проаналізували наявну законодавчу базу і дійшли висновку, що вона в цілому відповідає вимогам сьогодення. Та головна проблема в тому, що закони нехтує виконавча влада. Тому і сконцентрували увагу на виконанні законів про освіту і науку. В жовтні торік на парламентських слуханнях ми проаналізували стан справ у середній школі, в січні цього року розглянули з участю провідних вчених і виробничників ситуацію з інноваційною діяльністю, роботою технопарків, а через кілька днів обговорюватимемо стан справ у профтехосвіті. Паралельно мої колеги вивчають, як реалізується законодавство про вищу школу.
Чому ми хочемо знати позицію уряду з питань профтехосвіти, підготовки робітників? Бо ця галузь, на нашу думку, найбільше постраждала від так званих реформ, виявилася найслабшою, найвразливішою ланкою в освіті. Тут є об’єктивні і суб’єктивні чинники. Серед перших — глибока інтегрованість профтехосвіти у виробництво. Розвал оборонних підприємств, криза в машинобудуванні, сільському господарстві боляче вдарили по навчальних закладах. Уряд, Міносвіти не змогли вчасно відреагувати на зміни у структурі виробництва, недооцінюють роль профтехосвіти, як відтворювального чинника в системі продуктивних сил. Часто-густо колективи училищ залишаються сам на сам із жорстокими реаліями життя. Наявне дублювання в діяльності навчальних закладів із центрами зайнятості, абсолютно віддалені від їх потреб місцеві органи влади.
— Може, ця ланка освіти взагалі не потрібна державі?
— Ну якщо нам не потрібні їжа, одяг, верстати, літаки, то так можна говорити. Мені, скажімо, імпонує дуальна схема підготовки кадрів у ФРН. Там держава два дні вчить дітей в училищах, а три — вони працюють на виробництві. Такі само системи діють у Франції, США, де ліві і праві, більшість і опозиція розуміють: без кваліфікованих кадрів не обійтися.
На 1 січня цього року потреба підприємств країни у робітничих кадрах сягнула 124 тисяч. Прикро, але кваліфіковані токарі, фрезерувальники, слюсарі, які кілька років проторгували на ринках, до верстата повертатися не поспішають. Єдина надія на молодь. На слуханнях у комітеті переконливо виступав директор «Київміськбуду» Володимир Поляченко. Його компанія готова щорічно приймати майже тисячу молодих робітників.
— А чи готова система профтехосвіти відгукнутися на пропозиції підприємств?
— За десять років ми втратили понад 200 профтехучилищ, кожне третє із нині діючих потребує капітального ремонту, лише 10 % наявного обладнання відповідає сучасним вимогам. У колективах не вистачає майже 4,5 тисячі майстрів і викладачів. Зарплата педагогів, стипендія дітей, їх харчування такі мізерні, що говорити боляче.
Проте інженерно-педагогічні колективи, а це 970 державних, 1500 закладів інших форм власності, більшою мірою готові до співпраці з виробничниками. Закон «Про професійно-технічну освіту» є тим правовим підгрунтям, яке забезпечить цю діяльність. Але училищам потрібна швидка і дійова допомога. Президент, уряд, врешті-решт, мають поставитися до цієї галузі по-державному. Не слід забувати і про підготовку робітників безпосередньо на виробництві.
— Станіславе Миколайовичу, що конкретно запропонує ваш комітет Верховній Раді, уряду, Президенту в день уряду на підтримку профтехосвіти?
— На нашу думку, розпочати слід з головного. Уряду потрібно, врешті-решт, визначитися на перспективу — яких і скільки робітників державі потрібно. Це завдання Мінекономіки, Мінпраці і Міносвіти. Слід встановити, хто буде опікуватися підготовкою сучасних робітників: Міністерству освіти це завдання не під силу. 17 працівників департаменту ПТО в міністерстві та по 2—3 особи в обласних управліннях проблеми не вирішать. Організованість, за висловом класика, подесятиряє силу. А профтехосвіті якраз бракує організованості. Тому на часі створення центрального органу, який би опікувався підготовкою висококваліфікованих кадрів. Він міг би поєднати деякі функції Міносвіти, Мінпраці, Мінекономіки, ліквідувати наявне дублювання. Але чому уряд боїться зробити цей крок? Щоб хтось не звинуватив його в антиринкових намірах.
Практики, науковці, підприємці впевнені, що без реорганізації не обійтися. В сучасних ринкових умовах цим могло б зайнятися агентство із підготовки робітників. Воно мало б науковий, методичний, юридичний, економічний центри, які допомагали б навчальним закладам, виробництву ефективно працювати, розробляти стратегію відтворення кваліфікованих спеціалістів.
Ми підготували на розгляд Верховної Ради спільно з Міносвіти, промисловцями, підприємцями, Асоціацією працівників профтехосвіти низку пропозицій щодо змін до чинних законів, постанов уряду, які сприятимуть відновленню повнокровного життя профтехосвіти. Йдеться про спрямування частини прибутку підприємств на підготовку кадрів, перенесення витрат на ці потреби із прибутку підприємств до їх валових витрат. На часі звільнення від оподаткування навчально-виробничої діяльності. Звичайно, слід фінансувати навчальні заклади за нормативами. Сьогодні цього немає, тому в училищах холодно і голодно. Хіба це нормально, коли директор вищого профтехучилища № 42 із Погребищ на Вінниччині Є. Огороднік змушений закласти в банку власні автомобіль і будинок, щоб взяти кредит на ремонт гуртожитку? Такі самовіддані люди, на щастя, є, але на ентузіазмі далеко не поїдеш.
Більшого ми чекаємо від Академії педнаук, Міносвіти. Потрібна сучасна концепція розвитку системи профтехосвіти з урахуванням глобалізаційних процесів, формування сучасного інформаційного суспільства.
В училищах навчається нині більш як півмільйона юнаків і дівчат. Це майбутнє нашої держави. Без їхньої компетентності, майстерності, освіченості економіка і вся держава не розвиватимуться.
