Учителі активно заохочують учнів до участі в олімпіадах. Одних — оцінками, випускників —звільненням від випускного іспиту з певного предмета і перспективою вступу до вузу за співбесідою. Це знають усі. Але чому учні так скептично ставляться до змагань?
Я брала участь у шкільних, районних і міських олімпіадах, перемагала тільки завдяки знанням і навіть гадки не мала, що можна здобути перше місце якось інакше. З’ясовується, можна. Коли дізналася, що коїться під час олімпіад, розчарувалася у більшості «сіячів доброго і вічного».
Учителька з моєї школи розповідала, як на її очах до кабінету для перевірок текстових завдань заходили її колеги, вибирали роботи «своїх» учнів, а потім приносили назад. Про яку чесну конкуренцію можна говорити, коли на очах підтасовують результат, а вчителі бачать це і мовчать?
Я знаю випадки, коли вчителі на знак протесту відмовилися від участі в олімпіадах. Гадаю, слід і в навчанні запровадити термін, широко відомий у світі спорту, — так званий «faіr play», тобто «чесна гра».
Київ.
