А за кадром — подій купа...

Щось схоже відбувається і в запорізькому «Металурзі». Там також новий «керманич», хорват Іван Каталінич, який працював у збірній своєї країни разом з Мирославом Блажевичем. Щоправда, у запоріжців у чемпіонаті країни значно більше проблем, ніж у львів’ян. Адже вони — на передостанньому місці в турнірній таблиці. І насамперед вони мають подумати про порятунок, а тоді вже плекати міжнародні плани.

Багато хто вважає, що донецький «Металург», який розпрощався зі своїм тренером Семеном Альтманом, втратив. Цей фахівець, як то кажуть, на голому місці створив конкурентоспроможний ансамбль. Протягом невеликого проміжку часу, перебуваючи на капітанському містку цього клубу, пан Альтман привів його до «бронзової» гавані чемпіонату України. Що також дало змогу команді дебютувати в розіграшу Кубка УЄФА. Зовсім непоганий показник. Однак боси «Металурга» чомусь бачать свою команду обов’язково на чолі із зарубіжним фахівцем. Що ж, їм, либонь, видніше...

А от одеський «Чорноморець», який стоїть на межі, за якою — перша ліга, схоже, надбав. Семен Альтман з 8 лютого очолює цей колектив. У «Чорноморці» він свій. Адже найкращі роки воротаря Альтмана пов’язані саме з Південною Пальмірою. І всі називають його одеситом. Хоча Семен Йосипович — корінний киянин. Футбольну школу пройшов у ДЮСШ — міськвно. У ті часи пробитися в «Динамо» було надто важко. Тому опинився в Одесі і так став справжнім одеситом.

— Я чверть століття віддав цій команді, — каже Семен Альтман. — Тож нині відчуваю величезну відповідальність з огляду на ту довіру, що її виявила до мене громадськість. Зараз хотів би уникнути банальних слів, але я знав, на що йду. Зроблю все можливе, щоб виконати основне завдання, яке стоїть перед командою, — залишитися у вищій лізі.

А планів у нового тренера «Чорноморця» чимало. Це і створення селекційного відділу в клубі, і відродження науково-методичної групи, працівники якої вивчатимуть не тільки можливості суперників, а й аналізуватимуть передусім дії власниx гравців.

Звичайно, аутсайдери і середняки, про яких ми згадали, зміцнюватимуться. Але й еліта не сидить склавши руки. Одним із найпомітніших переходів вважають повернення в Україну грузинського форварда Георгія Деметрадзе. Він потрапив до іспанського «Реалу Сосьєдад», що животів десь на дні турнірної таблиці чемпіонату Примере. Тоді спробував щастя в московському «Локомотиві». Провів шість матчів і не забив жодного м’яча. Повернувся до Басконії. А його клуб із статусу «бридкого каченяти» перейшов у ранг лідера чемпіонату Іспанії. Але й там не затримався Георгій — опинився в донецькому «Металурзі».

Чемпіон і лідер «Шахтар», за словами його наставника Валерія Яремченка, у найближчій перспективі віддаватиме пріоритет футболістам слов’янського походження. Тому у тренувальному таборі гірників з’явилися спочатку болгарин сербського походження захисник Пажин, який прибув з... Китаю, а потім серби — форвард Йованович із «Войоводини» і напівзахисник Лалатович із «Црвеної Звезди».

Та найбільше на своїх сподівається, мабуть, най-найукраїнський за складом клуб — дніпропетровський «Дніпро». Хоча і його тренер Євген Кучеревський все-таки позирав «вбік». Зокрема, на оглядинах у команді перебували — словенський нападник Пекич і його колега по амплуа Саламович із Боснії.

В Україні дедалі наполегливіше лунають голоси, що вимагають запровадження квоти на іноземців. Один із найавторитетніших фахівців, заслужений майстер спорту, в минулому центральний захисник київського «Динамо» і збірної СРСР Стефан Решко (тепер він — справжній полковник, завідувач кафедри Академії внутрішніх справ, а ще й голова двох комітетів ФФУ — контрольно-дисциплінарного і з питань безпеки і справедливої гри) вважає, що з іноземцями в українській лізі вже передали куті меду. Особливо його турбує рідний клуб.

— Не можу позитивно ставитися до команди — гордості українського футболу, в якій 14 легіонерів, — каже Стефан Михайлович. — Я хотів би бачити «Динамо», в якому грають двоє-троє класних іноземців, а решта — наші. До такої команди я ставився б добре. А до засилля легіонерів ставлення вкрай негативне. Якщо у двох наших провідних командах («Шахтарі» й «Динамо») 30 іноземців, то звідки братимуть гравців збірної? З «Ворскли» чи «Оболоні»? Наше «Динамо» в минулі роки було базовою командою збірної СРСР, у нас лише один-два гравця з «Пахтакора» сиділи на лаві. Треба зробити, як в Англії, де грають лише «збірники» інших країн, та й ті отримують дозвіл на роботу після проходження документів через парламентську комісію... У нашому запорізькому «Металурзі» майже півтора десятка легіонерів! Що, не маємо своїх гравців, з якими можна «вилетіти» з вищої ліги?.. Запровадивши квоту, ми на певний час можемо дещо втратити в європейських турнірах. Хоча, якщо чесно, то й втрачати особливо нема чого. Ми що, за останні роки кубки вигравали чи у фіналі грали? Ні. То хоч міцну збірну, можливо, матимемо років через п’ять!

Якось за розмовами про придбання, «легіонерів» ми призабули про клуб, який наробив найбільше шелесту в першому колі. Це київський «Арсенал». Команда, котру буквально за кілька днів перед стартом нинішнього чемпіонату очолив В’ячеслав Грозний, опинилася на проміжному фініші на третій позиції. І справа не в місці, а у грі, що її демонстрували «каноніри». Вона здебільшого була приваблива і результативна.

Арсенальці зміцнюються як можуть. Багато хто вже в курсі, що кияни вихопили з-під носа елітних російських клубів дуже перспективну трійцю із «Краснодара-2000» — захисника Сергія Кручихіна, нападників Євгена Кубрака й Олександра Орєхова, які значаться в юнацькій збірній Росії. Чому вони опинилися саме в Києві?

Самі хлопці заявили, що приїхали конкретно до Грозного...

— Либонь, ми показали цим футболістам перспективу швидкого входження до основного складу, — сказав мені В’ячеслав Вікторович. — У маститих московських клубах їм довелося б довго чекати свого часу. А наш «Арсенал» — наймолодша команда в Україні, та й у Росії такої не знайдеш. Звичайно, їм простіше буде працювати з однолітками. Приємно, що це тріо знайоме з моєю методикою роботи. Адже в юнацькій збірній вони, виявляється, товаришують зі спартаківцями —Данішевським та іншими. Значить, враження про мою роботу непогане...

Звичайно, батьки муніципального клубу сподіваються: «Арсенал» не знизить темп. А гравцям і тренерам обіцяють чимало. Президент клубу, він же заступник міського голови, Михайло Поживанов, повідомив, що вже визначено майданчики для спорудження заміської бази і клубного стадіону.

Отака досить строката картина вийшла в нас із вами. А до початку другої половини сезону, як то кажуть, рукою подати. Вже 5 березня відбудуться перші півфінальні матчі Кубка країни.