Лист Президенту
Ми вшановуємо скорботну пам’ять жертв 1933 року. Ми визнали і засудили голодомор як злочин проти народу. Побоююся, що до книги скорботи і пам’яті вам доведеться записати також імена тих, хто вже пішов із життя через вкрай велику злиденність, недоступність медицини і безвихідь.
Леоніде Даниловичу! Ці рядки написали пенсіонери. Ми тяжкохворі люди і свої пенсії давно віднесли до аптеки. У наших квартирах температура інколи нижча, ніж надворі. Наш п’ятиповерховий будинок нічийний. Колишній власник усю відповідальність за його нинішній стан переклав на мешканців. Підвал багато місяців заливають каналізаційні потоки. Опалення давно відключили. Зростає загроза розмивання фундаменту і руйнування будівлі. А ми, найімовірніше, поповнимо армію бомжів, якщо не помремо раніше.
Шановний Президенте, не допустіть, щоб ці «пророцтва» справдилися.
Роздільна
Одеської області.
