Недавно зайшов до Ніжинського держпедуніверситету, де пропрацював багато років, і хотів зустрітися з нинішніми студентами. Думав розповісти їм про Велику Вітчизняну війну, про подвиги нашого народу, про молодь того часу.
Сподівався, що їм буде цікаво почути історію з вуст людини, яка на власній шкурі відчула весь той жах. Але коли зайшов до ректорату, почув: «Зараз не той час. Шукайте самі собі студентів, що захочуть вас слухати». Мені тільки й залишалося, що піти.
Пам’ятаю, у «застійні» роки мене запрошували самі студенти. Знаходили місце для зустрічей, уважно слухали мої розповіді, дякували за подвиги і велику перемогу. А тепер залишилися тільки приниження, бідність і нещирі слова, що звучать раз на рік.
Олексій СТЕФАНЮК,Герой Радянського Союзу,доктор економічних наук.
Ніжин,
Чернігівська область.
