Протягом останніх років Україна увійшла до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності: на 100 тисяч населення припадає понад 20 самогубств. Особливо зріс цей показник з 1996-го по 1998 рік: із 19 випадків на 100 тисяч населення до 29,6. Непокоїть те, що стало більше дитячих суїцидів.

Статистичні дані, які є в Міністерстві освіти і науки України, свідчать, що для нашої країни ця проблема досить актуальна: щороку зводять рахунки з життям 100—150 дітей і підлітків. Пік припав на 2000 рік: 204 учні і вихованці навчальних закладів свідомо пішли з життя.

Перші два роки нового століття майже не змінили середніх статистичних даних. Високою і стабільною залишається кількість таких випадків у АР Крим, Луганській, Дніпропетровській, Донецькій і Сумській областях. А в деяких західних областях, зокрема Волинській, Львівській, Івано-Франківській, Закарпатській та Чернівецькій, навпаки, трапляються лише поодинокі суїциди або ж їх зовсім немає.

Психологи стверджують, що найвразливішими є підлітки віком від 10 до 17 років. З-поміж них 27,2 відсотка іноді втрачають бажання жити, а 17,8 відсотка вважають, що до них нікому немає діла і вони нікому не потрібні; кожна четверта дитина цього віку не розраховує на допомогу близьких, а більше половини хлопчиків і дівчаток критичного віку не стримуються в конфліктній ситуації.

Причин зростання суїцидів серед школярів та вихованців навчальних закладів чимало. Найголовніша — соціально-економічні негаразди, які породжують у сім’ях конфлікти, а в декого — відчай і безвихідь. Діти, як відомо, максималісти в оцінці подій, вчинків людей, надто вразливо реагують на приниження власної гідності. Навіть незначний стрес для дитини може бути фатальним.

Дорослим людям з урівноваженою психікою чимало причин, що призвели до трагічних наслідків у дітей, здаються малозначущими, а то й дріб’язковими.

Улітку минулого року в Семенівському районі Полтавської області шестикласник сільської школи Вадим після сварки з братом-другокласником повісився в садку. Що це, безвихідь із скрутного становища? Навряд. Скоріше дитяча наївна бравада.

А хіба може бути причиною тому, щоб звести рахунки з життям, зріст нижче середнього? Для учня 10-го класу з Чернігівщини цей факт мав, як з’ясувалося, доленосне значення: після проходження медкомісії при військкоматі хлопець покінчив із собою.

Чимало дітей вдаються до самогубств через конфлікти з батьками та правоохоронними органами, постійні сварки чи пиятики в сім’ях, нерозділене кохання, розчарування та втрату сенсу життя. Наприклад, в Одеській області дитина з неблагополучної сім’ї, де під п’яну руку її часто били, вирішила за краще піти з цього життя, аніж мучитися з раннього віку. Наклав на себе руки і шестикласник з Миколаївської області після розмови з нетверезим батьком. Хлопчина перебував на обліку у правоохоронних органах. Ні батьки, ні вчителі, на жаль, не змогли допомогти дитині знайти вихід зі скрутного становища. В посмертній записці (треба ж до такого дорости малолітньому школярику!) хлопчик просив вибачення в батьків і в тих, кому завдавав прикрощів.

Розчарувавшись у житті, учень ПТУ з Херсонської області не захотів більше жити. Таке рішення прийняв і третьокурсник СПТУ з Миколаївської області через нерозділене кохання. Інший учень ПТУ (Чернігівська область), уникаючи розслідування за крадіжку кольорового металу, вирішив поставити останню крапку у своєму життєвому шляху...

Сумна і болюча статистика цих самогубств. По-різному можна ставитися до крайніх вчинків школярів і вихованців навчальних закладів. Одні кажуть, що це —їхня доля, другі, як і церква, їх засуджують, а треті радять сприймати суїцид спокійно, бо кожна людина, мовляв, навіть і в юному віці, приймає свідомо рішення щодо того, жити чи не жити. Не можу з цими поглядами змиритися, бо певен: якби на шляху в оцих дітей були мудрі батьки та справжні педагоги, а не номінальні вчителі, цих крайнощів зі смертельними наслідками можна було б уникнути.

Переглядаючи з Володимиром Степаненком, начальником відділу безпеки життєдіяльності департаменту економіки та соціального розвитку Міністерства освіти і науки України, цифри і факти самогубств у школах, училищах та вищих навчальних закладах, намагаюся з’ясувати, що робиться для того, щоб зменшити кількість трагічних випадків.

— Уже п’ятий рік у загальноосвітніх навчальних закладах вивчають предмет «Основи безпеки життєдіяльності», а в ПТУ та вищих навчальних — «Безпека життєдіяльності» та «Охорона праці», — каже Володимир Іванович. — Є відповідні підручники, грунтовний і практичний «Збірник нормативних документів безпеки життя». В ньому, наприклад, детально розглядаються чинники, які впливають на суїцидальну поведінку в молодому віці. Крім того, всі керівники обласних управлінь і районних відділів освіти та науки і їхні заступники пройшли відповідний курс навчання.

Однак не все залежить від навчального закладу. Скажімо, після відкриття ледь не в кожному селі пунктів приймання чорних та кольорових металів кількість нещасних випадків зі смертельними наслідками, в тому числі й самогубств, різко зросла. Отож невтішна статистика — то дзеркало нашого буття. Щоб її змінити у кращий бік, нам треба зробити кращим саме життя...