Мова піде про справи жіночі. Наша національна збірна за роки незалежності лаврів не здобула. Були періоди, коли мали намір припинити розвивати жіночий футбол в Україні. Втім, нинішнє керівництво ФФУ поставилося до справи з усією відповідальністю. І поступово відбувається відродження.
Не забулися і часи тріумфів українських дівчат на колишній всесоюзній арені. У чемпіонаті СРСР — дуже сильному турнірі — виступало чимало наших команд, зокрема з Києва. Однак не столичні колективи диктували моду. Незаперечним лідером була баришівська «Нива» з Київщини. Колектив, очолюваний молодим талановитим наставником Миколою Богданенком, 1989-го і 1990 року вигравав чемпіонати Союзу. Була перемога у всесоюзному турнірі серед збірних республік 1990 року. Команди під орудою Богданенка мали чемпіонський характер. Фахівця залучали й до роботи у збірній СРСР.
А що тепер робить Микола Миколайович? Адже давненько про нього не чути.
— Улюбленої справи не полишив. Працюю в Ірпені, обіймаю посаду президента ФК «Динамо», — розповідає пан Богданенко. — Свого часу з ініціативи ФФУ на базі внутрішніх військ МВС цей колектив було створено як базовий для збірної країни. Тодішній командувач військ Володимир Поважнюк пішов нам назустріч. Було введено посадові оклади. Ми навіть дебютували в чемпіонаті України 2000 року. Але ВВ, з огляду на економічну ситуацію, самотужки витягти цього воза не змогли. Обмежилися лише виплатою зарплат. На жаль, тоді облдержадміністрація, міське керівництво Ірпеня починання не підтримали.
— Але клуб попри все існує?
— Так. І командування ВВ підтримує його. Нинішній командувач Сергій Попков за те, щоб справу розвивати. Поки що вирішується питання штатних одиниць. Адже у військах триває скорочення. Хоча, повторюю, МВС нас не залишило наодинці й допомагає чим може. Особливо нас опікає Володимир Гаврилович Поважнюк — заступник держсекретаря міністерства. Сподіваємося, що й Київська облдержадміністрація поставиться до нас прихильно. Без допомоги з її боку нам буде скрутно.
— А яка взагалі сьогодні ситуація з жіночим футболом в Україні?
— Дуже непроста. Хоча завдяки великим потугам ФФУ, зокрема першого віце-президента Сергія Стороженка, намітилися певні зрушення на краще. Нині проводиться національний чемпіонат, фінансований федерацією. Але до справді кращих часів ще далеко. Є в нас і національна збірна, котра має певний потенціал. Однак тепер саме такий момент, коли треба все зважити.
— Що маєте на увазі?
— Свого часу мені довелося працювати тренером і в клубі, і в збірних. Це зовсім різні обов’язки. Одне слово, національну команду має очолити звільнений фахівець, котрий відповідав би тільки за цей колектив.
— А що ще ви запропонували б для поліпшення ситуації?
— Насамперед визначитися з курсом. Варто зберегти все, що надбали, омолодити національну команду. До речі, молодіжна команда, яку очолює Анатолій Куцев, заслуговує на всіляку похвалу. В її складі велика група перспективних гравців. Стосовно всього господарства, то ідеальним варіантом була б організація жіночих команд, нехай не в усіх, а хоча при чотирьох-п’яти провідних чоловічих клубах країни. Як це робиться, скажімо, у провідних європейських країнах, США тощо.
Днями Миколі Богданенку виповнилося сорок. Вітаючи його, сподіваємося, що він ще довго служитиме українському футболові!
З гостем розмовляв Віктор БРАНИЦЬКИЙ.
