Без прокурора не розберешся

Землю в Україні після указу Президента від 3 грудня 1999 року стали ділити так швидко й несподівано, без достатньої нормативної бази, що декому важко було утриматися від спокуси зловити рибку в каламутній воді. Прокурорські перевірки, проведені в області 2000 й 2001 років, яскраво це підтвердили. Хто всупереч усім настановам включив у списки себе, хто найдорожчого родича. У третій рік того переділу органи прокуратури продовжували виявляти тих, кому земельний сертифікат дістався незаконно. Торік за цими фактами порушено ще 9 кримінальних справ, чотири з яких уже передано до суду.

Протягом третього року реформи букет порушень став барвистішим: крім земельних, дедалі частіше виявляють майнові — а тут можливостей для «маневру» більше. Свідчить про це й кримінальна справа, порушена восени проти одного з керівників товариств району. До протоколу зборів засновників він вніс неправдиві дані, нібито його майновий пай у грошовому виразі зріс із 3,9 тисячі гривень до 13,4 тисячі. Навіщо? А щоб, як стверджує прокуратура, реалізувати самому собі іномарку, яка належала цьому товариству й коштувала якраз 13,4 тисячі гривень. І він не один такий. Подібні кримінальні справи розслідуються також у Брусилівському та Андрушівському районах.

На іншому підприємстві керівники діяли простіше. Здали на м’ясокомбінат худобу, а виручку в сумі майже шість тисяч гривень поклали до власної кишені. А керівник одного з сільгосппідприємств Олевського району, нікого не питаючи, взяв та й продав жителю Житомира молоковоз. За готівку, звісно, а 6549 гривень використав на власні потреби, прозвітувавши в бухгалтерії фіктивними документами. А йдеться не просто про розкрадання майна сільгосппідприємств. Це фактично майно селян, яке мало припасти їм на майнові паї. Тільки за рік в області назбиралося 17 таких справ, пов’язаних зі спробами прихопити зайве.

Коли починаєш вникати, що діється з майновими паями, складається враження, що деякі керівники занадто буквально зрозуміли значення слова «приватне», яке прийшло на зміну означення «колективне» в назвах сільгосппідприємств. Причому якщо «хімічать» навіть із землею (хоч із нею з самого початку реформування було більш-менш зрозуміло, бо людям видали земельні сертифікати, на цій основі було укладено договори оренди), то ще простіше нагріти руки на розкраданні спільно нажитого добра: розв’язання майнових питань аж надто затягнулося. Стрімкі перетворення тривають уже четвертий рік. А ситуація не вельми втішна. Бо право на майнові паї набули 280 тисяч громадян. Але майже 40 тисяч з них ще навіть не одержали відповідного свідоцтва. У Ружинському районі таких документів люди не одержали в 15 сільгосппідприємствах. У Черняхівському видати їх спромоглося взагалі тільки одне. Серед причин і така — подекуди навіть на оплату цих документів коштів немає...

Але не спишеш усе на бідність. От у Брусилівському районі в частині сіл і розміри майнових паїв визначили з порушенням встановленого порядку, і свідоцтва видали не сільради, як належало б, а самі сільгосппідприємства. В цих документах не зазначено паспортних даних власника, свідоцтва не завірено гербовими печатками, не підписано сільськими головами. Папірці, одним словом.

Та й не тільки тут з’ясувалося, що сільські голови не знають порядку видачі майнових свідоцтв.

— Як можна сподіватися, що все буде відповідати нормативним документам, якщо влада на місцях не знає, як це робити? Чули дзвін, та не знають, де він. То що говорити про селян? — прокоментував такі факти прокурор області Микола Черненко.

Обурюватися справді є чого. Бо інколи ділили, не задумуючись. Обійшли, наприклад, колишніх членів одного з КСП Бердичівського району. Тут було майно, призначене для погашення заборгованості із сплати податків та інших обов’язкових платежів. Борг списали, а майно до розподілу на паї не включили. Під час реформування деяких КСП занизили вартість майнового паю навіть у два рази.

Взагалі, виникає запитання, що робитимуть подекуди із виданими майновими свідоцтвами, якщо прокуратури копнуть глибше?

Ще до першого вересня минулого року в області треба було завершити укладання договорів на оренду майна. У чверті сільгосппідприємств цього досі не зробили. А в деяких районах на це спромоглися лише в окремих селах, що дає змогу використовувати його без оплати. Чи не тому так затягується створення спілок співвласників майна?

От і виходить: підприємство — приватне, а майно — нічиє. Як розпоряджаються ним, видно на прикладі одного з сільгосппідприємств Черняхівського району, керівника якого притягнуто до кримінальної відповідальності за вироком суду. Не питаючи згоди співвласників майнових паїв, він реалізував зернозбиральний комбайн та худобу, що були віднесені до пайового фонду підприємства. До суду потрапила й кримінальна справа з одного з приватних сільгосппідприємств Малинського району. Майнові паї майже 200 співвласників, які забажали вийти з нього, безпідставно передали в тимчасове користування службовим особам якогось ТОВ, а ті реалізували частину його, не питаючи ні в кого.

Начальник головного управління сільського господарства й продовольства облдержадміністрації Сергій Мосійчук переконаний: біди почалися з того, що владу позбавили можливості втручатися в господарську діяльність сільгосппідприємств, сподіваючись на «народний контроль» власників майна. Але такий механізм дав збої, тож почалося інтенсивне розбазарювання матеріально-технічної бази. Обласне управління вирішило зробити аналіз, щоб мати реальну картину. Причому двох періодів: 1990—1999 роки й час, що минув після відомого указу Президента. Те, що картина вийде невтішною, можна сказати, не чекаючи результатів. Бо в єдиний вузол сплелися й недостатнє опрацювання нормативних документів, що спрямовували хід реформ, і необізнаність людей, і величезні борги із заробітної плати, які призвели до того, що й рядові трудівники стали хапати, що де погано лежить, — «у рахунок заробленого».

Адже бачать, що й керівники сільгосппідприємств розпоряджаються їхніми майновими паями на власний розсуд: передають в оренду, продають, передають у заставу під кредити.

Зіткнулися в селах і ще з одною проблемою. Борги до бюджету, перед кредиторами, із заробітної плати... Це закінчується судами. А тоді приходять працівники виконавчої служби.

— Вони забирають найкраще, те, що ліквідне. З чим залишиться виробник завтра? З лопатою? — запитує прокурор області Микола Черненко.

— Ми спробували поставити заслін вилученню сільськогосподарської техніки, — сказав з цього приводу його заступник Віктор Титов. — Але з’ясувалося, що всупереч усім настановам у тих господарствах навіть не прийняли рішення віднести це майно до категорії, яка підлягає розпаюванню. Мало того, ця техніка ще зареєстрована на старі КСП. І ми підняли руки. Вони спокійно реалізують вашу техніку й ви залишитеся без нічого. Кожне порушення тягне за собою тяжкі наслідки.

Справді, майно легко може розчинитися в круговерті нинішніх негараздів. Як це сталося вже з деякими господарствами, від котрих тільки назва залишилася...

* * *

Перелік тих негараздів, на яких акцентує увагу прокуратура області, можна продовжувати. Великі борги із заробітної плати, відсутність колективних договорів чи невідповідність нормативним актам, знижка, незважаючи на указ Президента, орендної плати за землю, вкрай погані розрахунки за оренду майна... В тих хащах проблем, які з’явилися під час аграрної реформи, без прокурора, справді, не розберешся.

 

Житомирська область.